-32-

До автобусної зупинки, де вони мали зустрітися, Агата бігла, міцно стискаючи в руці телефон. В голові панував цілковитий хаос з думок, а серце з надривом вистукувало страх в скронях, а горлянку раз по раз стиснув спазм. Дихати було важко, боляче, нестерпно, як і усвідомлювати те, що щойно намагалися зробити її батьки. Як вони могли? 

Агата труснула головою, жадаючи прогнати бридке відчуття, що оселилося в душі. Вони її виставили на показ, як виставляють товар у вітрині на продаж. І заради чого? Вона ж просила, пояснювала, благала, і все, як виявилося було марно. Її думка нікого не цікавить і не буде цікавити. Їм байдуже, що відчуває вона, головне, аби репутацію сім'ї не зіпсувала. 

Коли вона зупинилася за кілька кроків зупинки, на неї вже чекав Гордій. Сьогодні він був не на мотоциклі, як зазвичай, а за кермом дорожезного автомобіля. У Агати округлилися очі і мало щелепа не впала, коли вона зрозуміла, що в автомобілі сидить саме Гордій. 

— Звідки у тебе таке авто? — поцікавилася, щойно він вийшов та обіперся рукою на дверцята, очікуючи її. 

Та замість відповіді Гордій пригорнув її до себе та поцілував так, що вона не просто розгубилася, а розлетілася на атоми і молекули від задоволення. Приємне відчуття ейфорії розтеклося по венах. 

— Привіт, — розірвавши цілунок мовив Гордій, — Що у тебе трапилося? 

Він торкнувся рукою її щоки, ніжно пройшовся пальцями по шкірі, даруючи тепло та ласку. Агата прикрила повіки, вдихаючи солодкуватий запах його парфумів. Віднині цей аромат асоціювався у неї лише з ним і дарував відчуття спокою та затишку. 

— Батьки влаштували мені засідку, — її голос тремтів, коли вона це промовляла, а на віях блистіли сльози. Вона таки не змогла стримати їх, бо їй було боляче і образливо. Найрідніші найближчі люди мали стати її підтримкою  та опорою, а натомість штовхали її в обійми нелюба, — І я втекла. 

Гордій випустив Агату зі своїх обіймів та взявши за руку підвів до інших дверей, відкрив їх та посадив її у авто на місце пасажира, пристебнув пасок безпеки. Все це він робив методично, з властивим йому спокоєм та рівновагою, тоді, як сама Агата горіла всередині, неначе смолоскип. Адреналін, страх, гнів — все змішалося в ній воєдино і вона хотіла одного — випустити внутрішніх демонів на волю і нарешті порушити всі правила. Вона втомилася бути правильною та ідеальною, бо цього ніхто не бачить і не цінує. 

— Тобто? — запитав Гордій, закрив дверцята та обійшовши машину, зайняв місце водія. 

В салоні було тепло та приємно пахло. Агата відкинулася на спинку і заплюшила очі. 

— Вони мріють видати мене заміж за гарного парубка в вже кандидатуру підшукали і от, запросили його з сім'єю в гості. 

Гордій зупинився, бо саме збирався завести авто, повернув обличчя до неї. 

— Що вони зробили? — запитав таким тоном, що вона мало не підскочила на сидінні і різко відкрила очі відразу зустрівшись поглядом з ним. Там, на дні темних зіниць щось божевільне та небезпечне прокидалося. 

— Не хвилюйся, я не збираюся заміж, — ледь всміхнувшись мовила та поклала долоню на його руку, — Принаймні, за їхнього кандидата. Просто, мені неприємно, що вони запрошують таких гостей, не запитавши у мене. 

— Розумію, — Гордій кивнув, завів мотор та зосередивши свій погляд на дорозі, виїхав на шосе, — Куди їдемо? 

— Туди, де можна порушувати правила. Знаєш таке місце? 

Агата розслабилася нарешті та витягнула телефон з кишені, виключила звук. Але попередньо прочитала пару повідомлень від брата, де він коротко описав ситуацію вдома  і запитав, чи вона впорядку. Вона відписала і запевнила, що все гаразд, але їй треба час, щоб заспокоїтися і вона поїхала до Діани. Звісно, це була брехня, але батьки не мали знати про це. 

— Я б сказав у моїх обіймах, — Гордій лукаво усміхнувся, а в Агати мурахи виступили на шкірі. Такої відповіді вона не очікувала, хоч приховувати б не стала — вона була б не проти цю ніч заснути в його обіймах.