3.10. ДІД ОЛЕКСА СПІЙМАВ "ВЄЩЬ"

  Дід Олекса затримався в Пекельному Раю, хоча нову МХГС-2 вже встановили на місце старої, що її були забрали на військовий аеродром. Він весь час знаходив якісь смішні приводи, коли йому жартома нагадували, що там по ньому "риби" сохнуть.

 Якось пізнього вечора розлютований дід увірвався до Біса, навіть не подумавши про пізню годину, і з порогу облаяв з ніг до голови його самого, його робочий кабінет, включаючи Бісову диринчалку (гітару) та Бісову верещалку (саксофон) і вже перейшов розбирати на кістки весь Пекельний Рай, але Біс, побачивши, що смерч і не думає влягатися сам, а захоплює все більшу й більшу територію, спокійно його перервав, лиш тільки зміг вивудити хоч щось тямуще з цього селевого потоку дідової лайки.

 - Я геть нічого не зрозумів, діду. Хочете сказати, що хтось вкрав вашу вудку?

 - Я питав, безвухий ти короп, що ви, опаришів вам у юшку, наробили з моїм озером і моєю вудкою?! Що тут неясного, залізнолобий?! Я геть нічого не можу зловити!

 - Ну, то підемо подивимося - може так смикали вудку, що електроди повилітали?

 - Я зараз смикну когось за бороду. Дожився - якийсь бородатий шмаркач вчитеме мене риби ловити!

 Біс вирішив промовчати, бо у нього від дідової лайки вже дзвеніло в голові.

 Коли прийшли до того в кімнатку, дід Олекса всівся у м'якеньке крісло - його рибальський стільчик припадав пилом в куточку, потім звичним жестом натягнув рукавички, які Біс ретельно перед тим оглянув, і закинув вудку. За деякий час клюнуло, дід підсік, піймався карасик.

 - Що не так, діду?

 - Все не так, бородатий вугор, бо перед тим, як я до тебе прийшов, все було не так!

 - Добре, поспостерігаємо.

 Біс, зберігаючи абсолютний спокій і зразкову терплячість, приніс з куточка розкладаний стільчик, протер з нього пилюку і всівся на нього коло діда, уважно стежачи за кожним його рухом. За кілька годин риболовлі, він зрозумів, що так роздратувало діда Олексу.

 - Ну, ти бачив це неподобство? - пошепки спитав той у Біса.

 - Бачив, діду, бачив і це чудове неподобство, фантастичне неподобство... Піймався, голубчик, - теж чомусь пошепки відповів Біс і зіскочив з стільця, потираючи руки. 

 На радощах він поцілував діда в потилицю і попросив того ловити й далі, не звертаючи уваги на те, що риба іноді сама ловиться - то так треба.

 - Діду, ви, можливо, врятували весь світ. Розумієте? Півсвіту - так точно! І у вас на гачку висить можна сказати цілий кит, отакенна "вєщь", - сказав Біс, розмахуючи при цьому руками, а потім швидко побіг до себе.

 Дід самовдоволено підкрутив вуса і зручніше вмостився в кріслі. Навіть не лаявся, лише тихенько прошепотів: "Ну що, зараза двадцять два раза, моїх риб захотілося? Зараз буде тобі окуєнними лящами по пиці."

Якщо цей світ можна врятувати ловінням риби, хай навіть віртуальної, то куди ж тут без нього?