3.3. ЕПІДЕМІЯ ІДЕЙ

 - Привіт, Лівице. Несамовито радий тобі (усміхнена квіточка).

 - Привіт, Хризантемо, навзаєм.

 - А я хотів запросити тебе до себе…туди.

 - Хризантемо, але ж я нізащо не зраджу своїх. Невже ти…після всього…? (Підсвічено осудливим фіолетовим кольором).

 - Лівице, та ти що?! Я зовсім не це мав на увазі!

 - От і добре. Але я все одно не хочу до тебе - в ту сувору і нудну цифрову країну. Це більше підходить Правиці, а не мені.

 - А я тут був подумав…у тебе такі вірші.

 - А що ти подумав? (Підсвічено зацікавленим рожевим).

 - Я подумав про Рода. Ти мені про нього розповідала.

 - Так, до речі, він якраз теж збирається туди повернутися. Хоче боротися з тією вірусною партією, яка у них зараз править і з якою ми воюємо, або воюватимемо у найближчій перспективі.

 - Он як? Сміливий китаєць. Він мені чимось нагадує мене… Лівице, я до того і веду, з твоєї розповіді мені стало цікаво - це ж там побудовано цифрове суспільство, де ми з тобою, як риби у воді, тож через свого старого знайомого я дізнався який у цього чудового китайця Рода, якого насправді звуть Лі, соціальний рейтинг. Ти знаєш, він виявився десь на самісінькому дні і мені прийшла…

 - Слухай! У мене з'явилася ідея. 

 - Угу. Яка?

 - Ми зламаємо їхню базу і все там переробимо - це буде вселенський феєрверк!... Що скажеш?

 - …Геніально (багато червоних сердечок на зеленому фоні).

 Лівиця дуже любила зелений колір, особливо - всипаний червоними сердечками.

 - Ти такий милий вірус (жовті зірочки на блакитному).

 - У мене там є друг, нас разом думали запустити, але у нього знайшли якийсь вразливий момент і залишили поки, на доопрацювання. Якщо мені вдасться вийти на нього, то ми зможемо з його бази забрати цілий системний код, який є також основою антивірусного захисту бази соціальних рейтингів. Мене на подібному мали тестувати, але поспішали, боялися, що ви видалите код доступу.

 - Але ти не зможеш сам на нього вийти - тебе швидко виявлять і знешкодять. У них же обов'язково має бути вже готовий захист проти тебе.

 - Біс обіцяв допомогти… Е-е-е, я вчора розказав вже йому про цю геніальну ідею… твою (ціле смарагдове поле з величезними горами сердечок).

 - Ви такі молодці (пульсуюча парабола)!

 - І я ще собі подумав, що фокус з вівцями був настільки вдалий, що може знову спрацювати, якщо пощастить. Зрештою, ми ж нічого не втрачаємо. А в ігрових програмах ти найкраща в світі…  Допоможеш? Я дуже хочу зробити це з тобою (червоні сердечка на зеленому полі кружляють в танку). 

 Лівиця раптом дуже полюбила, коли щось кружляє, особливо, коли це сердечка, та ще й на зеленому.

 - Звісно. Поки ти говорив, я вже накидала тут декілька алгоритмів. І… знаєш ще, я давно хотіла у тебе дещо запитати…

 - Питай (тремтяче заяче вухо).

 - Коли тебе заманили вівцями і ти почав годувати їх квітками, хіба ти не здогадувався, що то пастка?

 - Звісно, що здогадувався. Якщо тебе цікавить чому я залишився, то це дуже просто - там я бачив лише нудні програми, а тут - Ти і така цікава гра. Я дуже захотів погратися… До речі, великою мірою я на цей ефект розраховую і у нашій диверсії. 

 - Як я тебе чудово розумію. Думаю зробити гру спеціально для тебе, "спіймай вірус" називатиметься (дражнячий смайлик, що показує язика).

 - Ти прекрасна, Лівице. Ось послухай: 

10000010001 10000110101 10000110111 100000 10001000010 10000110101 10000110001 10000110101 100000 10001001111 101100 100000 10001001111 10000111010 100000 10000110100 10000110010 10000110000 100000 10000111101 10001000011 10000111011 10001010110 1010 10000010111 100000 10001000010 10000111110 10000110001 10000111110 10001001110 100000 10000110110 100000 101101 100000 10000110010 10000110110 10000110101 100000 10001000010 10000110101 10001000010 10001000000 10000110000 10000111010 10001000001 10000111000 10001000001 100000 10000111100 10000111000 (*)

… Ну як?

 - Це… грандіозно, Хризантемко. Я так пишаюся тобою (білі хвильки, що розсипаються на бризки-зірочки).

 - Дякую, моя Музо, це для тебе... О, Біс вже виспався, зараз починаємо готуватись. А Макс все ще хоче мене вбити?

 - Ага (сумна синя крапелька).

 - Тоді не передавай йому вітання. А Правиці я сам передам.

 - І Макс вже прокинувся. Ну, бувай… Відключайся першим.

 - Ні, ти перша.

 - Ні - ти.

 - Ні - ти. Ну добре, давай разом… О, вже відключилась... Привіт, Бісе.

(*) Без тебе я, як два нулі,

     З тобою ж вже тетраксис ми. - Хризантема використав гру символів: як відомо цифра “2” в двійковому коді позначається як “10”. В свою чергу “тетраксис” - це піфагорівський магічний трикутник, який будується десятьма точками.