2.16. ВСЕ ПО НОВІЙ

 Макс саме перебував під гнітючим враженням від останніх новин з генштабу про підготовку ворогом нищівного авіаційного удару. Який, як передбачалося, буде здійснено одночасно з трьох напрямків - ворог отримав потужне підкріплення для своєї авіаескадрильї. Ну а їм, традиційно, протиставити цьому було практично нІчого. 

 "Це вже таки й справді кінець, мабуть." - Макс стояв на балконі і безцільно дивився у присмерк - такий прекрасний, він був ніби казкова вуаль. Але на фоні пригніченості та жалю, ця краса сприймалася так, ніби то гаснуть його власні очі, а не день. Ще трошки - і згаснуть назавжди. "Я не зробив абсолютно нічого. Я абсолютно нічого не в змозі зробити. Що б я не робив - це все нічого, все даремно..."

За самоїдством і відчаєм він не відразу зрозумів, що то був звук зумера.

 - Привіт, Максе, як справи?

 - Привіт, Ігорю. Радий тебе чути, друже…ти сам знаєш як…намагаюсь гідно дожити свій останній тиждень чи два, хоча...це вже не має значення. А ти як?

 - Збираюся пожити довше.

 - От і добре. Хтось із нас обов'язково має залишитися живим, - зітхнув Макс.

 - Ти теж не спіши на кладовище, Максе. Якби Лівиця не гидувала полазити в мережі деяких важливих установ, то ти б уже знав…

 - А ти що, перекваліфікувався у хакери?

 - Краще - старі друзі поділилися інформацією. А я з тобою нею поділюся. Слухай, Максе: виявляється Китай, після того як взяв Тайвань, не схотів більше бути дворянкою столбовою, а хряснув коритом собі по лобі і поставив ультиматум Заходу, аби ті ліквідували НАТО. 

 - Ага, все по плану, значить, але…стривай…чому це у тебе голос такий веселий? Невже вони, нарешті, не побоялися своєї чортової ескалації і відмовились?

 - Навпаки, Максе, все набагато краще - вони якраз погодились, але поки що це не афішується, аби не плодити хаос…

 - Щось я геть втрачаю розуміння цієї приголомшливої новини. Що ж тебе в ній так веселить?

 - То ти дослухай!

 - Мовчу, мовчу, але ж не тягни кота за яй…

 - Та послухай врешті, зараз сам все зрозумієш! Серед членів вже колишнього Альянсу виявилося достатньо розсудливих, здорових сил - противників союзу з китайцями. Тим більш, аби бути його васалами. Скоріш за все, вони таку перспективу чітко роздивилися.

 - Ого… А… Вибач, продовжуй.

 - Такою ж була і моя реакція, коли я це почув, - дзвінко розсміявся колишній посол, - тож, вони почали процес формування нового альянсу, метою створення якого чітко прописали спільне ведення активної боротьби в разі військової агресії чи навіть загрозі, яка може бути небезпечною навіть потенційно. Максе, це важливий момент, ну й всього в цьому ж дусі. Самого документу я, щоправда, ще не бачив. В цей новосформований союз відразу ввійшли балти та їхні сусіди: скандинави і…ну всі, хто до останнього був з нами весь цей час, та головне, що їх прикрила Британія, яка й була мозком та рушієм цього блискучого панчу! Але навіть це ще не все, Максе! До нового союзу висловила бажання приєднатись Австралія, Максе, Канада, Максе, і Японія, Максе! Власне тому я і в курсі… Для Японії зробили виключення, але вони вже вносять необхідні зміни у своє законодавство. Тож, цей новий Союз охоплює Китай майже по периметру.

 - Фух, то кінець світу не завтра? 

 - Я тому й кинувся набирати тебе відразу, як поговорив із… своїм другом, щоб ти, бува, не застрелився там від відчаю. Але, Максе, ти ж головне дослухай. 

 - То це ще не все? Ну-ну, Лівиця вже затуляє мені рота.

 - Новий союз без баласту, який був і вашим, і нашим, Максе, оголосив себе стороною конфлікту на нашому боці…Схоже політика Заходу, яку ми між собою називаємо "політ страуса" добігає кінця. Принаймні, я дуже хочу в це вірити.

 - Звучить надто гарно, щоб… Зачекай, Ігорю, а чому я не чув цього від них самих?

 - Почуєш… За кілька годин, думаю, бо зараз відбувається найголовніше - своє слово мають сказати США. І оскільки вже хіба тільки повному ідіоту не зрозуміло, що протистояння ніяк не уникнути, я думаю, що США не буде пасувати перед Китаєм, як-не-як - вони самі наддержава, хоча…як для наддержави, то поки на "трієчку з мінусом"...тож спробують, думаю, повернути собі цей статус, зайнявши більш адекватну позицію. Так що і з Тайванем теж все ще не так однозначно.

 - Ну, нарешті - третя світова.

 - Жахливі слова.

 - Для кого як.

 - Мда… Не можу не погодитися.

 - Дякую за чудові новини, Ігорю. Правиця каже, що вже отримала якесь повідомлення.

 - Тримайтеся там, а я на зв'язку о будь-якій годині дня та ночі, якщо що.

 Макс з цікавістю подивився в уже чорнильно темне небо і крізь нього далі - у космічний простір, подумавши про те, що на місці зірок, що згасли обов'язково мають з'являтися нові. І цікаво, чи є ця величина сталою чи вона постійно змінна? "Треба буде спитати в Правиці", - подумав здивовано Макс, який до цього ніколи не цікавився астрономією.

КІНЕЦЬ ДРУГОГО РОЗДІЛУ.