2.14. ВОРОГ РОБИТЬ ПОДВІЙНИЙ УДАР

 Але. Рішення приймались зовсім іншими людьми, в зовсім інших кабінетах. Ворог не те що не збирався здаватися, а, що називається "пішов в рознос" і у нього поле для маневру було значно більшим, ніж у України, яка була сама собі полем - в цих рамках її тримали жорстко.

 Цивілізований світ, який в усьому, крім прямої агресії, бачив ескалацію і тому боявся прийняти будь-яке складне рішення, за його словами робив ставку на тактиці варіння жаби в окропі, не забуваючи весь час підливати їй холодної водички. ШлЯхом превентивних, неочікуваних, асиметричних, максимально ефективних дій, які в усіх підручниках з військової справи розглядаються як передумова гарантованого успіху, цей світ іти не міг, бо мусив враховувати думку кожного. А у кожного могли бути власні інтереси та страхи, або несприятливі політичні розклади, або ще щось, тож безкінечний гвалт цих думок перетворювався на базар. А на базарі, як відомо, більш воліють торгуватися, а не воювати. Тим більш, коли є впевненість, що конкретно їм точно нічого не загрожує.

 На відміну від цивілізованого світу, світ тоталітарний в цьому плані мав необмежену можливість диктувати свою волю. Тобто, волю диктатора. І неухильно її виконувати. Не рахуючись ні з чиїми іншими думками, інтересами та навіть життями, якщо вони лиш не здатні його спинити.

 Таким чином, жабі набридло варитися аж так довго і вона спокійно вилізла з того казана… Буде навіть більш правильно сказати не так - та жаба, тобто спершу росія, яку надійно всадили в казан (як всім на початку здавалося), роздулася настільки, що казан врешті лопнув - це вже Китай давно розпочав активні дії, побачивши, що від росії толку геть мало, ще й шишки, які в неї ще зрідка жбурляють, рикошетом відлітають на нього…

 Північна Корея, яку всі давно списали з рахунків і не дуже звертали увагу на її ексцентричні погрози, раптово і мовчки розпочала воєнні дії проти Кореї Південної і вийшло так, що їй у цьому дуже допоміг китайський флот, який чомусь опинився неподалік, хоча його там аж ніяк не повинно було бути. Бліцкріг "Сеул за два дні" було успішно виконано.  

 Така нечувана зухвалість в порушення всіх міжнародних норм!.. Вам здалося, що це ж було вже? То вам не здалося - було. І не один раз.

 Західний світ у повному ступорі рефлекторно задіяв звичний механізм реагування і скликав позачергове засідання Ради Безпеки ООН.   

 Представник Китаю, як ні в чому не бувало, заявився на це засідання і паралізував його роботу повністю - на весь плюралізм думок він поклав своє Вето, як там і було заведено діяти в подібних випадках. Чудовий, а головне - цілком правовий механізм плювання на те саме міжнародне право. Яким користалися всі постійні члени Ради Безпеки ООН по черзі. Ну скажіть, а чого ще можна очікувати від структури, де злодій та жертва урівнені в правах, а той, хто сильніший ще й має право вето навіть якщо він і є злодієм? Й, крім того, кого здатні спинити резолюції, навіть якщо вони прекрасно написані?

 Лиш тепер Західний світ почав гарячково шукати відповідь на питання, як же ж не допустити ще більшої ескалації. А й дійсно, як? Якщо не змогли не допустити меншої і в агресора вже до біса тієї ядерної зброї й жодного запобіжника…

 - Кепські наші справи, Валерію, Китай взяв Тайвань. Без жодного спротиву. Чомусь ніхто не прийшов їм на допомогу. Це вже дійсно дуже схоже на кінець світу. Втрата нами, так важко здобутої, переваги у тактичному та технологічному випередженні за тиждень-два почне танути. Та й взагалі…

 - А я ще думав, чому це нам снарядів підкинули, ще й артилерії аж пару штук раптом дали - де там свиню підклали? 

 - Це цілий свинозавр.

 - Еге ж, цей вид не вимре ніколи… Вони може й хотіли б дати щось більше, як обіцяли колись, але вже побояться це робити. Будуть сидіти кожен на своєму, сподіваючись, що їх пронесе і воно особисто їм не знадобиться.

 - Я навіть знаю на що вони сподіваються, Валерію, ми - все так само перший бик у списку їхньої гекатомби… То що будемо робити? Як завжди?

 - Як завжди. Що ще нам залишається? Фактично, для нас мало що змінилося. А там побачимо.

 - Хлопці вам там новинок наготували. Чекайте.

 - Еге ж, як хороше - так маленькі новинки, а як погане… Дякую, звісно, будемо з тим, що є… Ти не відключайся, Максе, за пару хвилин почнемо нараду. Лівиця й Правиця з тобою?

 - Зі мною, куди ж ми без них…