До кабінету Хірурга зайшов Біс з величезною чашкою в руці, на якій було намальовано штук з-п'ятдесят різних риб і яка більше нагадувала невеличкий акваріум. Хазяїн кабінету повільно повернувся до гостя з доволі кумедним виглядом, нюхаючи щось в своєму кавовому горнятку. Примружені очі блищали, наче знамениті херсонські маяки-близнюки.
- Заходь, чашко, ти Біса не забула прихопити? - запросив його Хірург, насмішкувато натякнувши на непристойні розміри посуду.
- А що там? - простягнув Біс перлину своєї чашкової колекції.
- Шампанське.
- Що таке "шампанське"? Жартую… Невже пройшло?
- Навіть краще - атаку відбито, ворога розбито, а з нашого боку жодного вбитого, Бісе. Жодного! Ти можеш собі таке уявити?! Я не знаю чи є взагалі подібні приклади за всю історію воєн.
- Мені подобається така війна.
- А я вже другий келих п'ю, - похвалився Хірург, засунувши носа в горнятко і блаженно заплющивши очі.
- Я теж так хочу.
- Маємо зачекати поки всі зберуться, аби всім вистачило.
- Але ж ти…
- Та що ж це таке?! Ніякої тобі субординації. Ось, тримай, - Хірург передав Бісу його чашищу. В ній на самому денці блищало пару пінистих крапельок.
Біс помилувався… Смішне словосполучення вийшло: "біс помИлувався”. ПомилувАвся, звісно, в сенсі, що Біс із задоволенням розглядаючи бульбашки, які лопались і приємно лоскотали ніздрі, спитав:
- На похмілля щось залишиться?
- Не подумав якось.
Біс з удаваним здивуванням вирячився на Хірурга:
- Вперше від тебе таке чую.
- Бо я вперше таке кажу. Мабуть, вже сп'янів.
- Макс міг би прислати і більше.
- Він і прислав…є ще одна, - прошепотів цю таємницю Хірург Бісу, хоча в приміщенні окрім них, поки нікого не було. - Макс сказав, що обнишпорив чи не всю Україну…що від неї залишилось…і це все, що він знайшов - останніми роками чомусь ніхто не купував шампанське.
- Дійсно дивно, невже вони в нас перестали вірити? - сумно пожартував Біс.
Зайшов Род, який саме закінчив свою зміну по збору контрдронів власного імені.
- Зараз всі інші підійдуть, хто не зайнятий. Я всіх обігнав, аби бути першим.
- Ти ж наче не п'єш, щоб так бігти?
- Не п'ю, тому й прибіг першим. Аби встигнути до того, як ви понапиваєтесь.
Хірург і Біс розреготались, повистромлявши носи з чашок.
- І навіщо ж ти тоді так біг?
- У мене з'явилася нова ідея.
- От невгамовний, його винахід вирішив хід битви, майже самотужки розправившись з ворогом, а йому все мало, - вражено сказав Біс.
- Он воно як! Невже їхні дрони підірвали власну армію?
- А ти хіба не це планував, коли придумував контрдрони Рода?
- Не думав, що настільки вдало вийде… Саме тому я тут, до речі. Нова ідея теж про це.
- Вчасно, хлопче, це буде найкраща закуска під шампанське. Що за ідея? - зацікавлено і серйозно спитав Хірург, поставивши своє горнятко на стіл.
- Я складав свій сімнадцятий, ні, вже вісімнадцятий, здається, контрдрон і подумав, що вони можуть вже й не знадобитися, якщо рашисти швидко зреагують і придумають щось у відповідь, а тим більше, якщо їм у цьому допоможуть.
- Маєш рацію, так, мабуть, і буде.
- І тоді я подумав, що треба якось зробити, аби контрдрони не просто розвертали дрони назад, бо ця тактика може скоро перестати працювати, а могли вибирати ціль.
- Угу…і тоді ти подумав…
- І тоді я подумав, що треба якось об'єднати контрдрони та павуків, можливо, спрощеної конструкції, але з відповідною програмою та камерою в щось одне, посилати їх групами, а з ними, наприклад, можна і одного Літунця, який би ними всіма керував звіддаля.
БІс ошелешено подивився на Хірурга.
- Просто і геніально. Аж дивно, що зразу до цього не додумались… Здається, ми серйозно дали маху, док. Дай йому свою червону, та й синю теж, пігулки.
- Ні, ні, я таке не вживаю…я просто дуже хочу, аби ви не вважали своїм ворогом мою батьківщину, можливо колись…
- Обов'язково, хлопче, саме так і буде, і великою мірою це буде завдяки тобі. За це…на ось, тримай, можеш не пити, але це вважається смаком перемоги, хоча в нашому випадку - це скоріше запах перемоги… Рано ще про перемогу, звісно, але ти, в будь-якому випадку, на це заслужив.
Род підозріло заглянув у паперовий стаканчик:
- А, ну якщо так, то можна і випити, - розсміявся він і теж встромив у нього носа за прикладом своїх товаришів.
#550 в Фантастика
#106 в Бойова фантастика
#154 в Наукова фантастика
альтернативна історія, фантастика, російсько-українська війна
Відредаговано: 05.03.2024