2.8. ВИСТАВКА

 Тим часом в японському місті Тіба, що поблизу Токіо, організовувалась міжнародна виставка дронів, як мілітарних так і цивільних, на якій виробники з усього світу зібрались представити свої новинки. На ринку вони користувались шаленим попитом, якому посприяла, в тому числі, і російсько-українська війна, тож кожен намагався заявити про себе голосніше. 

 Японія в цій галузі, як відомо, не пасла задніх, а традиційно була на передових позиціях, тож представила кілька доволі цікавих розробок, які могли виконувати завдання і в повітрі, і, навіть, під водою. 

 Україна теж брала участь в цій виставці, щоправда нічого нового вона представити не могла, з причини відомих нам обмежень щодо проведення власних розробок. Українці ходили поміж стендів і понуро дивилися на все це добро, яке було їм так потрібне. На вагу життя.

 Але коли павільйони вже були повністю оформлені, виставка була розрекламована, новинки широко анонсовані серед громадськості і до відкриття залишилися лічені дні, місцева влада отримала розпорядження центрального уряду про визнання непридатними ці павільйони, що були розміщені поблизу густонаселених міст, та ще й столиці, для її проведення в умовах загострення військово-політичної ситуації в світі і рекомендувала для проведення виставки павільйони в менш населеному районі, а саме - в місті Сакату. Майже в іншому кінці країни. Розуміючи, що такі заходи можуть призвести до невдоволення учасників виставки і взагалі зірвати її проведення, уряд Японії взяв на себе всі поточні витрати по транспортуванню виставкових зразків, як і витрати на проживання представників компаній-учасників на весь час, поки виставка не закінчиться. 

 Японія - не та країна, з якої хочеться швидко поїхати, особливо коли за все заплачено, тому ані компанії-виробники, які жорстко конкурували між собою на ринку, ані, тим паче, їхні представники сильно не обурювалися. Лише двоє з усіх виявилися надто принциповими і поїхали.

 Демонтаж виставкового обладнання, завантаження його на кораблі (які для цього також надав уряд) і перевезення на нове місце зайняло близько двох тижнів. Коли чотири кораблі доставили ті дрони та учасників виставки до порту міста Сакату, до закінчення дії антимілітарного Мораторію залишалося дві доби.

 Розпорядникам проведення виставки довелося по новій продумувати її план та розміщення на ній учасників. В стислі терміни почалися роботи по монтажу виставкових стендів та  розвантаженню виставкового майна із суден і перевезення його до павільйонів на склад з посиленою охороною, бо ж мова йде про військове обладнання, а за вікном - майже війна. І весна теж, як співається у відомій пісні відомого гурту, але весна на місце проведення виставки ніяк не впливала. 

 Коли змонтували останній стенд і все йшло чітко за графіком, тобто вже можна було діставати зі складу виставкові зразки дронів і відкривати саму виставку, від влади Японії прийшло нове розпорядження - про скасування проведення виставки взагалі на підставі указу центрального Уряду, який, в свою чергу, був прийнятий на підставі Договору про проведення Міжнародної виставки та участі в ній іноземних компаній-виробників, в якому було посилання на узгодження та відповідність нормам та підзаконним актам країни, в якій проходить виставка, про що було згадано в частині 6 пункту 12 розділу 4, згідно із яким проведення виставки стає неможливим за умов, зазначених у частинах 8 і 9, пункту 3  Додатку #1 до Основного Договору, а також частини 5, пункту 11  Додатку #2 до Основного Договору, у відповідності з якими від такої-то дати всі виставкові зразки на підставі частини 8 пункту 12 Додаткової угоди #1 до Основного Договору переходять у власність японської влади, як частина військової підтримки Японії (яка мала специфіку у військово-оборонній сфері, зумовлену деякими історичними обставинами), обіцяній цій країні союзниками на випадок війни, як країні, яка межує з країною, що визнана однією із сторін конфлікту, або її союзником. Але там же зазначалося, що зміна власника можлива лише у тому випадку, якщо уряд Японії відшкодує виробнику витрати, які включають ринкову вартість зразка та витрати на його транспортування для участі у виставці. 

 Учасники виставки - приватні та державні компанії, ошелешено повідкривали багатосторінкові договори з додатками, шукаючи ці самі пункти, вичитані їхніми юристами до коми, хоча репутація Японії настільки висока, що, можливо, не всі й вчитувалися у всі ці підпункти пунктів. А тепер побачили, що в них дійсно розписані ці умови, які не були названі прямо, а містили численні перепосилання, але вони дійсно цілком підпадали під визначення, що були наведені в Указі щодо закінчення дії антимілітарного Мораторію, якщо на момент, коли це станеться не буде досягнуто Миру - це вже теж стисла вичавка, аби не втомлювати читачів, бо й ця умова розписана була не прямо, а частково згадувалася у частинах 7, 8 та 16 пункту 11, а частково у частині 4, пункту 5 Основного Договору і ще в декількох пунктах Додаткових угод до Основного Договору.

 Японія вчасно і в повному обсязі розрахувалася з усіма учасниками виставки, яка так і не відкрила своїх дверей для відвідувачів. Тож конфлікт було вичерпано, принаймні його ділова сторона, а згодом про нього взагалі рідко хто згадував, хіба лише в якості цікавого юридичного казусу, бо події в світі розвивалися карколомно, а ситуація ставала все загрозливішою для все більшої кількості країн, яким було вже не до якоїсь там виставки, яка, до всього, ще й не відбулася.