1. 7. ПРАВИЦЯ ЗА РОБОТОЮ

 Правиця, вже за відсутності Макса, теж не сиділа склавши руки (її улюблений жарт). 

 На позачерговому засіданні, скликаному Генеральною Асамблеєю ООН з нагоди якихось там чергових порушень, вона, як завжди вдало пройшла акредитацію як представник від України - замість Макса, уважно вислухала довжелезний виступ доповідача, а деякі уривки навіть прокрутила по кілька разів, аби точно зрозуміти про що, власне, в ньому йдеться; підтримала деякі з промов інших учасників, потім своєю чергою теж висловила стурбованість, не втримавшись, однак, від насмішкуватого зауваження з нагоди ювілейного занепокоєння. І, під осудливі зиркання ображеного зібрання, проголосувала за кінцевий варіант резолюції. 

   Все пройшло більш-менш гладенько, теж як завжди.

 На самому засіданні Правиця не звернула особливої уваги на суть справи, бо звісно, що десь щось сталося, постраждала сторона ініціювала позачергове скликання, на що ООН змушена була зреагувати за своїм Статутом, зафіксувавши скаргу у черговій резолюції після традиційно довгих обговорень. Звісно, що якби всі ці занепокоєння тягнули за собою якісь конкретні дієві кроки по усуненню їх причин, то ця організація не проіснувала б і року з моменту свого створення. А так - резолюція прийнята, робота виконана.

 Тому Правиця спершу брала участь в засіданні, як і всі, прекрасно усвідомлюючи, що навіть якби ці промови були втричі довші чи коротші, чи ще якісь, від них все одно нічого не змінилося б. Так само ні на що не впливало й те, хто і як проголосує - завжди хтось був "за", хтось"проти", хтось утримувався. Найпаскудніше, що могло бути у цих засіданнях, це коли десь знищують цілі нації, а твоя країна з тих, що "утрималися", аби не образити вбивцю, хоча сама в цей час потерпає від того ж і просить у всіх допомоги - такий іспанський сором стався з Україною, коли вона тихенько відвернулася, "утримавшись", 6 жовтня далекого 2022 року при обговоренні геноциду по відношенню до мусульманських меншин Китаю, влаштованого китайською владою. Україні це ані краплі не допомогло, а сором залишиться назавжди.

 Нонсенс діяльності ООН якраз і полягав в тому, що на позиції її учасників щодо порушень міжнародних правових норм, суттєвий вплив мав політичний чинник. В правових державах у різний спосіб намагаються максимально розділити політичну та судову гілки влади, аби уникнути впливу першої на другу і отримати справедливе рішення. А тут - такий fail-play…

 Та все ж, усвідомлюючи всю марність цих нікчемних зусиль, просто в силу своєї природи, Правиця автоматично запам'ятала не лише усі ті промови, а й навіть хто та скільки разів позіхнув під час їх слухання. 

 Й, оскільки мова йшла, знову ж таки, про Китай, то паралельно, поки йшло засідання і навіть вже після його закінчення, з характерною для себе прискіпливістю Правиця підняла всі факти по справі, а також припущення і навіть срачі в інтернеті, не пропустивши жодного.  

 Відразу ж по тому, провівши всебічний аналіз зібраної інформації у найповнішій повноті, вона оцінила її потенційну важливість для "своїх". Маючи постійний зв'язок із Максом, якому давала детальний звіт по обстановці в тилу і на фронті, а сама отримувала від нього інструкції, вона також добре знала і про ті труднощі, які їх спіткали. 

 Вона розуміла, що Лівиця краще і швидше зможе придумати, як цю інформацію ефективніше використати, тож, попри сварку, невідкладно з нею зв'язалася, передавши у відфільтрованій і чітко систематизованій формі всі ці факти, точну хронологію розвитку подій, а також свої власні припущення і прогнози на майбутнє.

 Лівиця гідно оцінила роботу колеги, повідомивши тій, що в ситуації, в якій вони з Максом застрягли - це справжнє мегарятівне коло, не менше. Так і сказала.

 На знак примирення обидві обмінялися тисячею чи й більше смайликів.