1. 2. ПІЗНО, БЕНЕ

 - Завод з виготовлення нейроморфних чіпів доведеться знов переносити. І робити це потрібно терміново, Бене.

 - Ти збожеволів, Максе, це вже втретє за два роки. Мова навіть не про збитки, а про нашу власну безпеку. Посилимо заходи та й по всьому. Та й куди його переносити…знов? - спитав Макса стрункий, красивий, хоч уже в літах, чоловік. 

 Він був вишукано одягнений в строгий, бездоганного крою костюм під яким була сорочка з дизайнерським малюнком. Цей модний елемент абсолютно не псував загальний вигляд, навпаки підкреслював витончений смак того, хто все це підбирав і елегантність того, хто все це носив. Загальне враження псували меблі в його кабінеті - так само дорогі, ексклюзивні, навіть з претензією на антикварність, якби не оригінальні дизайнерські деталі. Через ці меблі власник кабінету виглядав їх частиною, яка доповнювала гарнітур.

 - Пізно, Бене, посилювати. Ми й так, паровозиком до вже існуючих проблем, ще й запустили там паралельний випуск смарт-протезів, для яких випускають ті чіпи… за вашою, до речі, ідеєю підкрипити їхню союзницьку підтримку. Тепер і з цим маємо додатковий клопіт, бо можемо втратити ще більше. Якщо взагалі не все. - Заперечив Бену Макс, який у своїй незмінній військовій формі, яка до нього, мабуть, приросла, незбагненним чином виглядав у кріслі в бароковому стилі природніше за Бена, бо не зливався з тим кріслом у єдине ціле - у якогось меблевого монстра з акуратною зачіскою.

 - Але ж ви самі нічого не могли запропонувати! І зараз не готові сказати щось конкретне, правильно?..Чи я раптом приємно помиляюся, пане Сірик?

 - Моя посада в цих питаннях, пане офіційний міжнародний представник, має ті рамки, що передбачають лише виконання доручень тих, кого ви представляєте. Жодна з моїх пропозицій не була підтримана. Чи вам того не знати?

 - Бо всі ваші пропозиції могли вИкликати різку ескалацію! Ну, а якщо по-людськи… в одному ж, так би мовити, човні… маєш зараз щось на думці?

 - Підтримайте Куделіча, Бене. Зробіть хоч щось. Він ще може очолити парламентську більшість, якщо ви перестанете травити його тим рестораном. Здається - це єдиний шанс втримати їх у нашій орбіті. Чи, хоча б, затримати. Ніякої, чорти б її забрали, ескалації - просто підтримайте політика з вашого власного союзу, свого колегу, з яким у тебе самого зовсім нещодавно були чудові стосунки.

 - Я нікого не травлю.  - скривився Бен. - Він за бюджетний кошт замовляв вечерю в найфешенебельнішому ресторані для себе й своєї коханки. Двічі! Ті макаруни входять в п'ятірку найдорожчих десертів світу, до речі. Він знав, що підставляється - не ідіот.

 - Його, як ви називаєте, коханка - суддя вищого адміністративного суду. Й, крім того, справа ще не доведена і, зважаючи на професійні якості Марго, цього може й не статися. А ваша прискіпливість коштуватиме розумної голови і цілого заводу - безцінного стратегічного об'єкта та ще й у такий час. Ну й країни. Бене, на кону дійсно доля світу, яка залежить не від ідеальних суперменів, яких, як тобі відомо, не існує. 

 - Я не можу! Як ти не розумієш?! Це принципове питання, Максе, він скомпрометував себе. Якщо я поступлюся принципами - втрачу підтримку сам. Від мене зовсім мало що залежить, повір. 

 - Дідько з вашими білосніжними серветками в цьому морі лайна! Наче ніхто не бачить, що буклетики та різний непотріб, які продукує ваша організація лише збагачує її виробників. Ніякого голоду, насильства, тим паче війни чи й взагалі хоч якоїсь дрібної проблеми ви ними не побороли й на йоту.

 - Ви забуваєтесь, пане Сірик. Наша організація міжнародна. І те, що вам, у вашому обмеженому регіоні здається непотрібним, є дуже важливим для інших. 

 - ...Вибачте, пане представник. Ця війна, яка з нашого, обмеженого, як ви кажете, регіону зробила руїни, а частково і ядерну пустелю, вже вимотала в шмаття. 

 - Нічого, я розумію ваші емоції.

 Бен втомлено потер очі, затим перенісся і коли відчув, що пауза трохи пригасила іскру взаємного невдоволення, додав:

 - Чи не чув ти там, серед своїх, про цей триклятий Рух Опору? Вони, як скажені пси кидаються і на наших, і на ваших без розбору. І так важко даються ті кроки по швидшому врегулюванню і допомозі вам, до речі. Вони ж відбирають час та ресурси на залагодження їхніх витівок. Щоразу скликаються засідання та створюються комісії, аби втихомирити всі сторони. Хто вони взагалі такі?

 - Про Рух Опору знаю, певно, менше за тебе. Взагалі думав, що то вигадка журналістів, аби було на кого списати невдачі.

 Бен затримав на ньому недовірливий погляд, але втримався і сказав лише:

 - Максе, ділюся з тобою закритою інформацією, але все частіше лунає думка, що центр цього Руху знаходиться десь тут. Тому допомогу для України все важче вибивати і проводити, долаючи опір незгодних, яких стає все більше. Вже декілька разів висувалася пропозиція, від мене особисто також, аби прибрати цей, як ти сам розумієш, камінь спотикання і направити сюди групу інспекторів. Але ця пропозиція поки не отримує належної підтримки, бо сюди просто ніхто не хоче їхати!.. Ну, добре. Можливо, ще повернемося до цього питання... А з Куделічем вже нічим не можу зарадити, на жаль - справа набула розголосу. У його головного опонента зросли шанси на перемогу не з нашої вини.

 - Тоді спробуйте відтягнути на якнайдовше візит цього китайця, Ю-сіня. Я сам хоча б спробую. 

 - Ти настільки впевнений, що претендент на президентський пост - беззаперечна креатура Пекіна? Він користується популярністю серед демократичного крила… Все це жахливо, Максе. У нас майже не залишилося союзників на півдні, а тепер і в центрі Європи. Ще один корупційний скандал - і ми геть одні. 

 - Та не може бути, Бене! Це все дуже дивно, ду-уж-же дивно. А якби ви вчасно нас підтримали чим треба ще тоді - мали б надійний форпост, а не прокажену країну-каліку і союз, що розвалюється. Якби ж лише вчасно…

 - Знову ця стара пісня? Ти ж знаєш, Максе, що я з тих небагатьох, хто з перших днів війни підтримували вас.