1. 2. ПІЗНО, БЕНЕ

 - Завод з виготовлення нейроморфних чипів доведеться знов переносити. І робити це потрібно терміново, Бене.

 - Ти збожеволів, Максе, це вже втретє за два роки. Мова навіть не про збитки, а про нашу власну безпеку. Посилимо заходи безпеки та й по всьому. І куди його переносити…знов? - спитав Макса стрункий, красивий, хоч уже в літах, чоловік. 

 Він був вишукано одягнений в строгий, бездоганного крою костюм під яким була сорочка з химерним дизайнерським малюнком. Цей модний елемент абсолютно не псував загальний вигляд, навпаки підкреслював витончений смак того, хто все це підбирав і елегантність того, хто все це носив. Загальне враження псували меблі в його кабінеті - так само дорогі, ексклюзивні, навіть з претензією на антикварність, якби не оригінальні дизайнерські деталі. Через ці меблі власник кабінету виглядав їх частиною, яка доповнювала гарнітур.

 - Пізно, Бене, посилювати. Ми й так, паровозиком до вже існуючих проблем, ще й запустили там паралельний випуск смарт-протезів, для яких випускають ті чипи… за вашою, до речі, ідеєю підкрипити їхню союзницьку підтримку. Тепер і з цим маємо додатковий клопіт, бо можемо втратити ще більше. А якщо тверезо оцінити ситуацію, то й взагалі все. - заперечив Бену Макс, який у своїй незмінній військовій формі, яка до нього, мабуть, приросла, незбагненним чином виглядав у кріслі в бароковому стилі природніше за Бена, бо не зливався з тим кріслом у єдине ціле - у якогось меблевого монстра з акуратною зачіскою.

 - Але ж ви самі нічого не могли запропонувати! І зараз не готові сказати щось конкретне, правильно?..Чи я, раптом, приємно помиляюся, пане Сірик?

 - Моя посада в цих питаннях, пане офіційний міжнародний представник, має ті рамки, що передбачають лише виконання доручень тих, кого ви представляєте. Жодна з моїх пропозицій не була підтримана. Чи вам того не знати?

 - Бо всі ваші пропозиції могли вИкликати різку ескалацію! Ну, а якщо по-людськи… в одному ж, так би мовити, човні… маєш зараз щось на думці?

 - Підтримайте Куделіча, Бене. Зробіть хоч щось. Він ще може очолити парламентську більшість, якщо ви перестанете травити його тим рестораном. Здається - це єдиний шанс втримати їх у нашій орбіті. Чи, хоча б, затримати. Ніякої, чорти б її забрали, ескалації - просто підтримайте політика з вашого власного союзу, свого колегу, з яким у тебе самого зовсім нещодавно були чудові стосунки.

 - Я нікого не травлю.  - скривився Бен. - Він за бюджетний кошт замовляв вечерю в найфешенебельнішому ресторані для себе й своєї коханки. Двічі! Ті макаруни входять в п'ятірку найдорожчих десертів світу, до речі. Він знав, що підставляється - не ідіот.

 - Його, як ви називаєте, коханка - суддя вищого адміністративного суду. Й, крім того, справа ще не доведена і, зважаючи на професійні якості Марго, цього може й не статися. А ваша прискіпливість коштуватиме розумної голови і цілого заводу - безцінного стратегічного об'єкта та ще й у такий час. Ну й країни. Бене, на кону дійсно доля світу, яка залежить не від ідеальних суперменів, яких, як тобі відомо, не існує. 

 - Я не можу! Як ти не розумієш?! Це принципове питання, Максе, він скомпрометував себе. Якщо я поступлюся принципами - втрачу підтримку сам. Від мене зовсім мало що залежить, повір. 

 - Дідько з вашими білосніжними серветками в цьому морі лайна! Наче ніхто не бачить, що буклетики та різний непотріб, які продукує ваша організація лише збагачує її виробників. Ніякого голоду, насильства, тим паче війни чи й взагалі хоч якоїсь дрібної проблеми ви ними не побороли й на йоту.

 - Ви забуваєтесь, пане Сірик. Наша організація міжнародна. І те, що вам, у вашому обмеженому регіоні здається непотрібним, є дуже важливим для інших. 

 - ...Вибачте, пане представник. Ця війна, яка з нашого, обмеженого, як ви кажете, регіону зробила руїни, а частково і ядерну пустелю, вже вимотала в шмаття. 

 - Нічого, я розумію ваші емоції.

 Бен втомлено потер очі, затим перенісся і коли відчув, що пауза трохи пригасила іскру взаємного невдоволення, додав:

 - Чи не чув ти там, серед своїх, про цей триклятий Рух Опору? Вони, як скажені пси кидаються і на наших, і на ваших без розбору. І так важко даються ті кроки по швидшому врегулюванню і допомозі вам, до речі. Вони ж відбирають час та ресурси на залагодження їхніх витівок. Щоразу скликаються засідання та створюються комісії, аби втихомирити всі сторони. Хто вони взагалі такі?

 - Про Рух Опору знаю, певно, менше за тебе. Взагалі думав, що то вигадка журналістів, аби було на кого списати невдачі.

 Бен затримав на ньому недовірливий погляд, але втримався і сказав лише:

 - Максе, ділюся з тобою закритою інформацією, але все частіше лунає думка, що центр цього Руху знаходиться десь тут. Тому допомогу для України все важче вибивати, долаючи опір незгодних, яких стає все більше. Вже декілька разів висувалася пропозиція, від мене особисто також, аби прибрати цей, як ти сам розумієш, камінь спотикання і направити сюди групу інспекторів. Але ця пропозиція поки не отримує належної підтримки, бо сюди просто ніхто не хоче їхати!.. Ну, добре. Можливо, ще повернемося до цього питання... А з Куделічем вже нічим не можу зарадити, на жаль - справа набула розголосу. У його головного опонента шанси на перемогу зросли не з нашої вини.

 - Тоді спробуйте відтягнути на якнайдовше візит цього китайця, Ю-сіня. Я сам хоча б спробую. 

 - Ти настільки впевнений, що претендент на президентський пост - беззаперечна креатура Пекіна? Він користується популярністю серед демократичного крила… Все це жахливо, Максе. У нас майже не залишилося союзників на півдні, а тепер і в центрі Європи. Ще один скандал - і ми геть одні. 

 - Та не може бути, Бене! Це все дуже дивно, ду-уж-же дивно. А якби ви вчасно нас підтримали чим треба ще тоді - мали б надійний форпост, а не прокажену країну-каліку і союз, що розвалюється. Якби ж лише вчасно…

 - Знову ця стара пісня? Ти ж знаєш, Максе, що я з тих небагатьох, хто з перших днів війни підтримували вас.