83

Тиша.
Після всього — саме вона виявилася найстрашнішою. Острів більше не тремтів. Розлом у небі зник. Темрява за Межею — теж. Лише холодний вітер проходив крізь уламки каміння, ніби сам світ не міг повірити, що все закінчилося.
Неріс стояла нерухомо і дивилась перед собою. Туди, де секунду тому був розлом. Де був він. Її рука тремтіла.
Символ контракту майже зник. Лише слабкий слід залишився на шкірі, наче спогад.
— Неріс… — тихо покликав Еліон.
Вона не відповіла. Не могла, бо всередині було порожньо. Ні болю. Ні сліз. Нічого.
Серафіель повільно опустив меч. Світло Небес почало повільно повертатися.
Малкаріон стояв мовчки. Його темрява зникла. Вперше повелитель Пекла виглядав… старим. Він дивився на місце, де закрилася Межа і не рухався.
Лінаріон лежав неподалік серед уламків. Його тіло руйнувалося. Темрява покидала його.
Він хрипло засміявся.
— Отже… ось чим усе закінчилось…
Саарх повільно підійшов до нього.
— Ти сам обрав свій кінець!
Голос заплющив очі.
— Ні… — ледь чутно відповів він. — Я просто… не хотів бути сам…
І Саарх завмер, бо вперше за весь цей час у словах Лінаріона не було брехні.
Давній мовчки дивився на нього кілька секунд.
А потім тихо сказав:
— Самотність ніколи не виправдовувала те, що ти зробив.
Лінаріон усміхнувся куточком губ.
— Знаю…
Його тіло тріснуло срібними тріщинами. І за мить — розсипалось попелом. Вітер одразу забрав його із собою, наче Голоса ніколи й не існувало.
Тиша повернулась знову.
А потім… Неріс раптом здригнулась, майже непомітно. Її пальці стиснулися.
Серафіель одразу помітив.
— Що таке?
Вона повільно підняла руку. На місці контракту знову з’явився знак. Тьмяний, ледь живий, але він був.
Неріс різко вдихнула.
— Ні…
Саарх подивився на символ і вперше за дуже довгий час — усміхнувся.
Ледь помітно.
— Неможливо…
Малкаріон різко повернувся.
— Що це означає?
Давній повільно глянув на нього.
— Межа закрилась. Але зв’язок — ні.
Серце Неріс пропустило удар.
— Він… живий?..
Саарх не відповів прямо, а як завжди.
— Другий Хранитель тепер частина Межі.
Вона зблідла.
— Це не відповідь.
Давній довго мовчав, а потім тихо сказав:
— Якщо зв’язок існує… значить, щось від нього ще залишилось.
Неріс заплющила очі і заплакала.
Малкаріон відвернувся. Еліон опустив голову. Навіть демони й ангели мовчали, бо всі вони розуміли ціну цього миру.

* * *

Минуло три місяці. Небеса змінилися. Пекло — теж.
Межа більше не розділяла світи так жорстко, як раніше. Вперше за тисячоліття між ангелами й демонами не було війни. Лише крихкий спокій.
Серафіель і Малкаріон уклали договір.
Еліон часто казав, що світ після цього став “тихішим” і мав рацію.
Навіть люди почали менше боятися темряви уві сні.
Лише Неріс не могла звикнути до тиші. Вона часто приходила на острів. Туди, де колись була Межа і стояла там годинами.
Сьогодні вітер був особливо холодним.
Неріс повільно подивилась у порожнечу перед собою.
— Ти обіцяв, що не залишиш мене саму… — тихо сказала вона.
Тиша.
А потім… щось торкнулося її руки. Ледь відчутно. Контракт на шкірі слабко засвітився. Неріс завмерла. Вітер навколо раптом стих. І на секунду — лише на одну коротку секунду — їй здалося, що за межею темряви стоїть знайомий силует. Чорні крила. І очі, які вона впізнала б серед тисячі.
А потім усе зникло.
Але зараз вона посміхалась.