81

Рев за Межею був схожий на кінець світу. Розлом у небі рвонувся ширше, і істота по той бік нарешті почала проявлятися повністю. Її форма постійно змінювалася. Величезне тіло ніби складалося з темряви, уламків світів і живої порожнечі. На нього неможливо було дивитися довго. Розум починав ламатися, але Асмодей не відводив очей. Контракт на його руці палав золотим світлом упереміш із темрявою.

Неріс стояла поруч і тепер вони обоє відчували одне й те саме. Страх, але не за себе, а одне за одного.

Саарх дивився на контракт так, ніби бачив диво, якого не мало існувати.

— Давні ніколи цього не планували… — тихо промовив він.

Серафіель насупився.

— Тоді чому контракт змінюється?

Саарх повільно підняв голову.

— Бо навіть Давні не змогли передбачити людський вибір.

Лінаріон нервово засміявся.

— Прекрасно… Просто прекрасно! Світ зараз зжере істота старша за саму Межу, а ви говорите про почуття!

Малкаріон різко схопив його за горло. Темрява навколо повелителя Пекла здригнулася.

— Замовкни!

Лінаріон не посміхнувся у відповідь, бо за спиною Малкаріона вже стояла не просто лють, а страх втрати. Він подивився на Асмодея. На свого племінника і вперше за довгий час у його погляді не було влади чи холоду.

— Скажи, що є інший спосіб?

Асмодей мовчав, але і так було все зрозуміло.

Неріс відчула, як щось стискається всередині, бо вона теж вже знала правду. Новий контракт не рятував їх. Він лише змінював ціну.

Перший повільно підійшов ближче. Його форма тепер остаточно стала людською. Лише очі залишались неправильними — занадто старими для будь-якої живої істоти.

— Межа завжди вимагала двох, — тихо сказав він.

Асмодей напружився.

— Тоді чому раніше був один?

Перший сумно усміхнувся.

— Бо я залишився сам...

Настала тиша і в цій тиші Неріс раптом зрозуміла весь жах. Перший не просто охороняв Межу. Він тисячоліттями був прив’язаний до неї самотністю. Саме тому почав ламатися. Саме тому Голос зміг використати його біль.

Саарх важко заплющив очі.

— Давні помилилися...

Еліон тихо прошепотів:

— Давні… можуть помилятися?..

— Навіть вони...

Раптом острів різко здригнувся. Розлом розійшовся остаточно. Істота за Межею висунулася вперед. Тепер усі побачили її голову. Безлику. Нескінченну. І на її поверхні почали відкриватися очі. Тисячі очей. Вони дивилися прямо на світи одночасно. А потім… істота зробила перший крок.

Межа остаточно тріснула. Небо над Небесами спалахнуло червоним. Десь далеко завили душі Пекла.

Світ людей теж відчув це. Земля почала тремтіти. Океани здійнялися хвилями.Сни людей наповнилися темрявою.

 Серафіель зблід.

— Воно вже тут…

Саарх різко повернувся до Асмодея й Неріс.

— Слухайте уважно! Коли контракт завершить зміну — ви станете центром нової Межі.

Неріс прошепотіла:

— Ми залишимося живими?..

Давній замовк. Асмодей міцно взяв її за руку, наче боявся відпустити навіть на секунду.

— Я не дозволю тобі зникнути!

Неріс ледь усміхнулась крізь страх.

— Ти не помітив? Ми вже давно йдемо разом.

Контракт спалахнув ще сильніше. Світло вдарило в небо. Істота різко заревіла, бо відчувала, що нова Межа народжувалась, але вона ще не була завершена.

І саме тоді Лінаріон небезпечно усміхнувся.

— Якщо я не можу отримати цей світ… — тихо сказав він. — То ніхто його не отримає.

Саарх різко повернувся до нього, але запізно. Лінаріон встромив руку собі в груди. І вирвав щось чорне. Пульсуюче. Схоже на серце з живої темряви.

Неріс різко зблідла.

— Ні…

Голос подивився прямо на розлом і засміявся.

— Прокидайся!