77

Світ завмер. Навіть руйнування Межі сповільнилося в ту мить, коли Давні промовили свої слова.

— Час вибору настав!

Голос лунав звідусіль. Він проходив крізь кістки, крізь думки, крізь саму душу.

Неріс ледве втрималась на ногах. Контракт палав дедалі сильніше. Символи вже не просто світилися — вони рухались під шкірою, наче були живими.

Асмодей стояв перед нею. Темрява навколо нього більше не виривалась хаотично. Вона збиралася за його спиною у форму величезних крил.

Не демонічних і не ангельських - чогось старішого.

Саарх повільно підняв голову до неба, до гігантського ока Давніх.

— Ви хочете, щоб він обрав?

— Ні, — пролунала відповідь. — Вони...

І в ту ж секунду всі зрозуміли. Мова йшла не тільки про Асмодея.

Перший теж підняв голову. Його тіло тріщало все сильніше. Шматки темної оболонки осипалися вниз, відкриваючи щось під ними. Не чудовисько, а істоту, колись схожу на людину.

Неріс затамувала подих.

— Він…

Азаріель тихо договорив:

— Повертається.

Лінаріон різко відступив. Вперше за весь час — по-справжньому наляканий.

— Ні! Ви не розумієте! Якщо Хранителі прокинуться повністю — світи більше ніколи не стануть колишніми!

Малкаріон холодно подивився на нього.

— Після всього, що ти зробив, це вже не найбільша проблема!

Острів раптом затрусило так сильно, що частина землі за спинами ангелів обвалилася в порожнечу.

Еліон ледве встиг відтягнути одного з воїнів Небес назад.

Тріщини в небі ставали дедалі більшими, крізь них уже було видно щось інше - не світ Давніх, а щось за ним - безмежну темряву.

Серафіель різко зблід.

— Саарх… що за Межею?

Давній мовчав кілька секунд, в потім відповів:

— Те, що навіть Давні не змогли знищити.

І страх відчули всі. Лінаріон нервово засміявся.

— Ось чому вони створили Хранителів! Не для рівноваги! Для замка!

Асмодей повільно стиснув руки. Неріс подивилася на нього.

- Другий Хранитель не є зброєю, - сказала вона. - Він є останнім бар’єром!

Малкаріон хотів відповісти, але не встиг. Перший раптом зробив крок уперед. Його голос тепер звучав чіткіше.

— Межа… падає…

Асмодей подивився на нього. Між двома Хранителями ніби щось промайнуло. Спогад? Впізнання?

— Ми не втримали її тоді, — тихо сказав Перший.

— Бо були самі, — відповів Асмодей.

Усі завмерли. Навіть сам Асмодей, здається, не очікував цих слів від себе. Неріс підійшла ближче.

— Асмодею…

Він різко повернувся до неї. І в його очах вона побачила одразу двох - його, справжнього і когось набагато старшого.

— Якщо я прокинуся повністю… — його голос здригнувся. — Я перестану бути собою.

— Ні! — Неріс схопила його за руку. — Я не дозволю!

Контракт між ними вибухнув світлом. В цю секунду Давні заговорили знову.

— Вибір має бути зроблений добровільно.

Саарх напружився.

— Про який вибір ви говорите?!

Око в небі повільно заплющилось. Відповідь прийшла не словами, а знанням. Вони говорили думками.

Неріс різко зблідла. Серафіель відступив. Навіть Малкаріон мовчки стиснув меч сильніше, бо всі зрозуміли одне й те саме: щоб закрити Межу… один із Хранителів має залишитися по той бік назавжди.

Тиша накрила острів.