74

Суд. Це слово прозвучало тихо, але після нього сама Межа ніби завмерла. Нові Хранителі спускалися з розломів повільно, майже неприродно. Їхні важкі обладунки не брязкотіли. Їхні кроки не звучали. Вони просто… наближалися. І чим ближче вони були, тим сильніше руйнувався світ навколо острова. Шматки каміння відривалися від землі й зависали у повітрі. Простір згинався, наче розплавлене скло. Навіть світло Серафіеля тепер тремтіло.

Асмодей повільно став перед Неріс і цього разу вона помітила дещо дивне. Його темрява більше не виривалась з-під контролю, навпаки, вона стала - спокійнішою, наче щось усередині нього нарешті прокинулося остаточно.

Малкаріон теж це відчув. Він кинув короткий погляд на племінника, але нічого не сказав. Поки що...

Перший тим часом дивився на інших Хранителів. І… не нападав.

Неріс насупилась.

— Вони прийшли за ним?

— Не тільки, — тихо відповів Саарх.

Його погляд був прикутим до неба.

— Вони прийшли за всіма, хто порушив правила Межі, - він зробив паузу, а потім додав, - тобто і за нами також!

Лінаріон різко та нервово засміявся. Це був сміх божевільного.

— О, це прекрасно! Просто чудово! Давні прокинулись, Межа помирає, а тепер ще й Суд!

Серафіель холодно подивився на нього.

— Частина цього — твоя вина!

— Частина?! — Голос різко повернувся до нього. — Та якби не ваші Небеса й Пекло, цього світу взагалі б не існувало в такому вигляді!

— Замовкніть обидва! — рявкнув Малкаріон.

І в ту ж секунду один із Хранителів ступив на острів. Земля під ним почорніла, наче сама реальність відмовлялась існувати поруч із ним.

Еліон мимоволі відступив. Навіть після сили Давніх він виглядав виснаженим. Чорні тріщини вже дісталися половини його обличчя, але світло всередині нього все ще трималося.

Хранитель повільно повернув голову у бік Неріс. Контракт на її руках миттєво спалахнув. Асмодей одразу напружився.

— Навіть не думай...

Істота зупинилася. Порожнеча замість її обличчя здригнулася, а потім усі почули голос.

— Носії контракту…

Неріс здригнулася. Холод пройшовся тілом. Хранитель зробив ще один крок.

— Ви… переписали закон…

Лінаріон різко відступив назад. Навіть він боявся цього.

Саарх повільно схилив голову.

— Так...

— Без дозволу!

— Так...

Настала важка страшна тиша. І раптом Перший став між ними. Усі завмерли. Навіть Хранителі зупинилися.

Перший дивився на своїх колишніх братів, а вони — на нього.

Неріс тихо прошепотіла:

— Що він робить?..

Азаріель відповів майже беззвучно:

— Захищає нас.

Малкаріон різко насупився.

— З чого це раптом?

— Він не Голос, — тихо сказав Азаріель. — І ніколи ним не був.

Перший повільно підняв руку і Межа навколо острова здригнулася. Вперше за весь цей час — не від руйнування, а від стабільності. Тріщини в небі почали повільно зупинятись. Потвори завмерли. Навіть хаос навколо став тихішим.

Серафіель не вірив власним очам.

— Він… стримує це?

Саарх дивився на Першого дуже уважно.

— Ні. Він згадує, ким був...

Один із Хранителів раптом підняв руку. І тоді контракт між Неріс та Асмодеєм почав горіти, наче його намагались вирвати просто з душі.

Неріс скрикнула й впала на коліна. Асмодей теж здригнувся. Темрява навколо нього вибухнула хвилею сили.

— НЕ ЧІПАЙ ЇЇ! - Його голос прогримів островом.

І в ту ж секунду… всі Хранителі повернули одночасно голови до нього.

Саарх зблід.

— Асмодею…

Але було пізно. Один із Хранителів зробив крок уперед.

— Іскра Руйнування…

Темрява навколо Асмодея почала рухатись сама, наче жива істота.

Малкаріон різко схопив меч.

— Ні…

Асмодей важко дихав. Його очі почорніли повністю.

— Я… контролюю це…

Але навіть Неріс зрозуміла — це вже неправда. Контракт тріщав. Печатка ламалась, а Хранителі дивилися на нього так, ніби нарешті знайшли того, за ким прийшли і тоді один із них промовив:

— Другий… прокидається…

Тиша впала на острів.

Асмодей завмер. Малкаріон повільно повернув голову до Саарха.

— Скажи мені, що я зараз неправильно почув?

Але Давній мовчав, бо почув те саме...