70

Острів тріщав під ногами. Світ навколо більше не нагадував реальність. Межа між Небесами, Пеклом і порожнечею Давніх остаточно зруйнувалась. Простір ламався шматками. У небі відкривались чорні розриви, крізь які було видно щось чуже — не зорі, не темряву, а живу безодню, що повільно рухалась.

І посеред цього хаосу стояв Перший. Його тисячі очей дивилися тільки на Асмодея та Неріс. На контракт. На нову печатку.

Лінаріон усе ще кричав. Його форма розсипалась просто в повітрі. Темрява відривалась від нього шматками й одразу поглиналася Першим.

— ВІН ПОЖИРАЄ МЕНЕ!

Саарх різко повернувся до Неріс.

— Якщо Голос зникне — контракт втратить одну зі своїх граней!

Неріс важко дихала. Вона не хотіла рятувати Лінаріона. Не після всього, але тепер справа вже була не в ньому. Перший чекав. Вона це відчувала. Чекав, коли печатка ослабне.

Асмодей раптом різко похитнувся. Його крила здригнулися за спиною, а темрява навколо вибухнула хвилею сили. Кілька потвор поруч буквально розірвало на шматки, але демон навіть не помітив. Він дивився вниз. На власні руки. Чорні символи контракту вже повністю переплелися з його шкірою і рухались далі: під кістки, під плоть, у душу.

— Асмодею… — тихо прошепотіла Неріс.

Він підняв голову і вона ледь стримала страх, бо його очі більше не були повністю його. Темрява всередині них рухалась, наче щось прокидалось. Щось старе, щось дуже небезпечне.

Малкаріон це побачив теж.

— Ні…

Серафіель різко повернувся до нього.

— Що тепер?!

Повелитель Пекла мовчав кілька секунд, наче сам не хотів визнавати правду, а потім тихо сказав:

— Печатка тріщить...

Саарх різко подивився на нього.

— Ти впевнений?

— Я це відчуваю.

Темрява навколо Малкаріона нервово рухалась.

— Те, що ми закривали в Асмодеї… починає виходити назовні.

Неріс зблідла.

— Що саме ви в ньому запечатали?

Тиша. Коротка. Важка.

Відповів не Малкаріон, а Лінаріон, крізь біль.

— Гнів…

Усі завмерли. Голос божевільно засміявся.

— Давні називали його Іскрою Руйнування!

Асмодей різко стиснув голову руками. Темрява навколо нього вибухнула вдруге.

Острів затрусило.

— ЗАМОВКНИ!

Його голос прогримів так, що навіть потвори відступили і в ту ж секунду Перший зробив крок.

Лише один, але цього вистачило. Половина острова миттєво вкрилася чорними тріщинами. Кілька демонів Малкаріона навіть не встигли нічого зробити — їхні тіла просто розсипались попелом.

Еліон різко вдарив світлом. Серафіель ударив слідом. Два потужні спалахи врізались у Першого.

І… нічого. Він навіть не зупинився.

— Він занадто близько до Межі! — крикнув Еліон.

Саарх повільно опустив погляд.

— Ні… він уже частина цього світу.

І тоді Неріс зрозуміла. Першого неможливо просто вигнати назад. Він уже перейшов межу остаточно, а це означало тільки одне.

Контракт мав спрацювати зараз, або світів більше не стане.

Неріс різко схопила Асмодея за руку. Він здригнувся від дотику, наче ледь повернувся до тями.

— Слухай мене...

— Не треба… — прохрипів він.

— Треба!

Вона змусила його подивитись на себе.

— Контракт пов’язаний із нами двома, так?

Він мовчав, але вона вже знала відповідь.

— Тоді ми можемо його закрити...

Асмодей різко похитав головою.

— Ні!

— Чому?!

І тоді Малкаріон відповів замість нього.

— Бо печатка працює не так...

Неріс повільно повернулась до нього. Повелитель Пекла дивився тільки на Асмодея.

— Вона завжди щось або когось забирає.

Серафіель зблід.

— Що ти маєш на увазі?

Саарх закрив очі, наче йому було важко навіть говорити це.

— Одного носія.

Неріс відчула, як усе всередині похололо.

— Ні…

Асмодей лише гірко всміхнувся, наче вже давно це зрозумів.

— Тепер ясно, чому Давні так люблять свої правила.

— НІ! — Неріс різко відступила. — Ми знайдемо інший спосіб!

— Його немає.

— Є!

Її голос зірвався. Контракт на руках спалахнув.

Перший раптом зупинився. Усі його очі відкрилися ширше. Він слухав.

Неріс важко дихала.

— Ми переписали контракт один раз! Перепишемо ще!

Лінаріон різко підняв голову і в його очах з’явилась надія.

— Можливо…

Саарх різко повернувся до нього.

— Замовкни!

— Ні! — Голос майже засміявся. — Вона має рацію!

Малкаріон вилаявся.

— Ви хочете переписати правило Давніх?!

— А у тебе є краща ідея?! — різко кинув Лінаріон.

Тиша.

Навіть Перший завмер. Йому стало цікаво.

І це налякало Саарха найбільше.

— Не робіть цього… — тихо сказав Давній. — Новий перепис може остаточно зламати реальність.

Неріс подивилась на нього.

— А якщо ми нічого не зробимо — її взагалі не стане!

Саарх мовчав, бо вона мала рацію.

Асмодей повільно повернув голову до Неріс.

— Ти навіть не знаєш, що хочеш змінити.

Вона дивилась прямо йому в очі.

— Тоді скажи мені...

Асмодей втомлено усміхнувся.

— Ти занадто вперта як для людини...

Неріс ледь усміхнулась у відповідь, а потім небо над островом розірвалося.

Перший заревів. І всі зрозуміли їх час закінчився.