68

Реальність почала вмирати беззвучно. Не було вибуху. Не було бурі чи полум’я. Просто шматки світу навколо острова раптом переставали існувати. Каміння сипалося вниз у порожнечу й не долітало до дна. Світло Серафіеля мерехтіло уривками, ніби сам простір забував, як його тримати. Навіть темрява Малкаріона поводилася нестабільно — рвалась, розчинялась, а потім знову збиралась біля нього живими хвилями.

Перший дивився на них. Тисячами очей.

Неріс відчула це першою. Її ноги раптом перестали відчувати поверхню. Наче земля під нею стала чужою. Контракт під шкірою почав пульсувати болісно й швидко, реагуючи на присутність істоти за Межею, а потім… вона почула шепіт самого світу. Він тріщав. Повільно розсипався десь глибоко всередині себе.

Неріс різко схопилась за голову.

Асмодей миттєво опинився поруч.

— Що з тобою?

Вона ледве дихала.

— Він… торкається всього…

Лінаріон уперше не перебив її, бо теж відчував це. Його тінь за спиною Неріс стала меншою. Нестабільною. Він більше не здавався всемогутнім Голосом, який керував чужими бажаннями.

Поруч із Першим навіть він виглядав лише уламком чогось старого.

Саарх повільно ступив уперед. Його крила ледь ворухнулися за спиною.

— Ми більше не встигнемо закрити Межу звичайним способом.

Малкаріон різко повернувся до нього.

— Тоді давай одразу перейдемо до найгіршої частини!

Саарх мовчав.

Еліон важко видихнув. Темрява під його шкірою тепер доходила майже до очей, але він усе ще тримався, навіть зараз.

— Давні дали вам ключ. Що саме вони мали на увазі?

Саарх подивився на Неріс.

— Контракт...

Неріс зблідла.

— Ні…

— Так.

Серафіель насупився.

— Поясни нормально.

Саарх перевів погляд на тріщину в небі.

— Першого вже закривали колись. Не силою. Не війною. Його замкнули правилом.

Малкаріон тихо вилаявся.

— Давні й їхня хвора любов до правил…

— Світ існує через правила, — спокійно відповів Саарх. — Навіть Пекло.

Повелитель демонів скривився, але не сперечався, бо зараз це було правдою.

Саарх продовжив:

— Перший не може бути знищений. Його можна лише прив’язати до меж існування.

Неріс раптом зрозуміла. Її серце пропустило удар.

— Контракт…

Саарх кивнув.

— Новий контракт став чимось більшим, ніж угода Пекла. Він уже не належить лише одному світу.

Лінаріон різко рвонувся вперед.

— Замовкни!

Темрява вдарила по Давньому, але навіть не торкнулась його. Вона просто розчинилась поруч із Саархом.

— Ти боїшся, — спокійно сказав він.

Голос заревів.

Острів здригнувся. Перший повільно просунувся ще ближче крізь тріщину. Тепер уже було видно частину його обличчя і це не було обличчям живої істоти. Воно постійно змінювалось. Тисячі форм проступали одна крізь одну: людські риси, демонічні пащі, ангельські очі, порожні черепи, щось зовсім безформне, наче він не мав власного вигляду, наче складався з усього, що колись поглинув.

Еліон різко відвернувся.

— Не дивіться довго…

Але було пізно. Один із демонів Малкаріона застиг. Його очі повільно стали чорними. Потім він закричав. І почав рвати власне обличчя кігтями.

Ангели різко відступили. Серафіель вдарив світлом. Промінь пробив демона наскрізь, той впав.

Тиша тривала секунду, а потім тіло почало ворушитися.

Малкаріон рикнув:

— Спалити його!

Темрява вибухнула навколо мерця, і цього разу від нього не залишилося навіть попелу.

Неріс здригнулась.

— Він заражає…

Саарх кивнув.

— Простір. Думки. Форми. Все!

Лінаріон тихо засміявся, але тепер у його сміху звучала майже істерика.

— Ви навіть не уявляєте, кого розбудили…

Малкаріон різко повернувся до нього.

— ТОДІ МОЖЕ НАРЕШТІ РОЗКАЖЕШ УСЕ?!

Голос замовк. Вперше за довгий час він справді вагався. Саме це налякало Неріс найбільше, бо Лінаріон завжди щось знав. Завжди контролював ситуацію, а зараз… він виглядав так, ніби сам опинився у пастці.

Асмодей теж це помітив.

— Ти не хотів цього.

Лінаріон повільно подивився на нього.

— Я хотів свободи.

Його форма за спиною Неріс здригнулась.

— Але не його.

Серафіель насупився.

— Тоді навіщо ти взагалі переписав контракт?!

Голос раптом засміявся.

— Бо я був дурнем!

Саарх підняв погляд.

Лінаріон дивився тільки на Першого.

— Я думав, що якщо зламаю Межу між Небесами і Пеклом… зможу створити власний світ. Без Давніх. Без правил. Без тих, хто вирішував за нас.

Його голос ставав тихішим.

— Але Межа була не лише між вами.

Неріс повільно зблідла.

— Вона стримувала його…

— Так.

Перший раптом ворухнувся швидше. Тріщина в небі розірвалася ще ширше. Частина острова просто зникла.

Ангел поруч із Еліоном не встиг навіть закричати. Половина його тіла розчинилася в повітрі, ніби її стерли. Інша половина впала на коліна.

Неріс різко відступила. Контракт під шкірою запалав так сильно, що вона скрикнула.

Асмодей одразу підхопив її і в ту ж секунду Перший подивився прямо на нього.

Світ завмер.

Асмодей відчув це миттєво. Щось торкнулося його свідомості. Не словами. Голодом. Старим. Безмежним. Нескінченним. Він побачив мертві світи. Порожні небеса. Темряву без часу. І щось величезне, що рухалося крізь усе це, поглинаючи саму реальність. А потім почув голос. Не Лінаріона. Першого...

— Нове правило…

Асмодей різко здригнувся.

Неріс теж це почула.

Контракт між ними спалахнув.

І Перший усміхнувся всіма своїми обличчями одразу.

Саарх зблід.

— Ні…

Серафіель напружився.

— Що сталося?!

Але Давній уже дивився тільки на контракт.

— Він зрозумів, чим вони стали.