61

Око не кліпало. Воно висіло у темряві за межами острова, величезне, нерухоме, і сам його погляд змушував реальність навколо здригатися. Тріщини на камені розходилися дедалі далі, а повітря стало настільки важким, що навіть демони Малкаріона почали відступати.

Азаріель стояв нерухомо. Його темні крила повільно опустилися за спиною, ніби тіло саме перестало вірити, що втеча ще можлива.

— Це воно… — тихо прошепотів він.

Серафіель різко подивився на нього.

— Що саме ти бачив у світі Давніх?

Ангел не відповів одразу. Його погляд був прикутий до ока в темряві.

— Воно стояло за дверима…

Неріс здригнулася. Лінаріон усередині неї більше не сміявся, не погрожував. Він мовчав.

Малкаріон повільно витяг меч. Темрява навколо нього заворушилася важкими хвилями.

— Якщо ця тварюка вирішить вилізти сюди — я відрубаю їй усе, що можна відрубати.

— Ти не зможеш, — тихо сказав Саарх.

Повелитель Пекла невдоволено скривився.

— Давні сьогодні просто переповнені оптимізмом.

Саарх не звернув уваги. Він дивився на око так, ніби давно знав, чим усе закінчиться.

— Воно не має форми, не має тіла, не має меж...

Еліон важко піднявся. Його рана потемніла ще сильніше.

— Тоді чому воно дивиться саме на Азаріеля?

Замість Саарха відповіла Неріс.

— Бо він відкрив двері… - Її голос був тихим, втомленим, але її.

Асмодей миттєво повернувся до неї.

— Чому ти так думаєш?

Вона заплющила очі.

— Я… чую його…

— Лінаріона?

Вона похитала головою, а коли знову відкрила очі — у них був справжній людський страх.

— Ні...

На острові стало тихо. Навіть Хранителі Межі затамували подих. Вони наче чекали чогось неминучого.

Асмодей раптово застих на місці і його погляд змінився, наче в його думках все встало по місцях.

— Контракт…

Малкаріон нахмурився.

— Що? - перепитав він.

Асмодей різко подивився на Неріс.

— Пекельний контракт...

Неріс здригнулася. Темрява всередині неї миттєво заворушилася.

— Лінаріон не просто використав тебе, він переписав умови, тоді, коли ти відмовилася від почуттів...

Серафіель різко напружився.

— Не дуже зрозуміло... Демоне, поясни!

Асмодей зробив крок уперед. Його чорні крила здригнулися за спиною.

— Будь-який контракт Пекла працює через прив’язку: душа, сила, воля - щось завжди тримає угоду.

Малкаріон повільно примружився.

— Але її контракт був пошкоджений…

— Ні, — перебив Асмодей. — Він став іншим!

Неріс поблідла.

— Я віддала страх… І відкрила місце для нього?

Лінаріон усередині неї різко заговорив:

— Замовкни.

Але Асмодей уже не зупинявся.

— Він не зміг би залишитись у цьому світі без носія. Контракт тримає його тут!

Саарх різко повернув голову.

— Тоді…

— Якщо розірвати контракт — Лінаріон втратить форму.

Настала тиша.

Неріс різко відступила.

— Ні!

Асмодей подивився на неї.

— Неріс...

— НІ! - голосно викрикнула вона.

Темрява навколо неї вибухнула. Каміння під ногами почало плавитися.

— Ти не розумієш! — її очі потемніли. — Якщо контракт зникне… я теж можу зникнути!

І цвона мала рацію.

Малкаріон повільно опустив меч. Вперше за довгий час на його обличчі не було іронії.

Серафіель тихо сказав:

— Ось чому Давні дали ключ…

Еліон зблід.

— Вони знали.

Саарх кивнув.

— Вони завжди знають ціну.

Асмодей дивився тільки на Неріс. На її тремтячі руки. На страх, який вона так відчайдушно намагалася приховати. І зрозумів дещо ще... Лінаріон теж боїться, бо якщо контракт розірвати — вони можуть загинути обоє.

А в темряві за островом величезне око повільно кліпнуло вперше за весь цей час, наче чекало, яке рішення вони приймуть.