51

Тиша тривала лише секунду, а потім світ вибухнув. Одна з потвор раптом закричала так, що каміння під ногами пішло тріщинами. Її тіло різко роздулося, кістки прорвали шкіру, а вже наступної миті вона кинулась просто на Асмодея.

Демон не відступив. Його меч розсік істоту навпіл. Чорна рідина бризнула в різні боки, пропалюючи землю, але цього разу частини тіла не впали. Вони почали збиратися назад. Шматки плоті стягувались один до одного, ніби їх тягнуло невидимою силою.

— Вони регенерують! — крикнув Еліон, затискаючи плече.

— Я вже помітив! — огризнувся Асмодей.

Темрява навколо нього знову рвонула вперед. Вона зім’яла одразу кілька створінь, але позаду вже лізли нові. Їх ставало дедалі більше. Небо над островом продовжувало тріщати.Наче сам світ більше не витримував.

Малкаріон різко підняв руку. Земля здригнулась. Із темряви за його спиною вирвалися демони Пекла. Озброєні, потворні, вкриті бронею з чорного металу. Вони одразу кинулись у бій, стримуючи натиск істот.

Серафіель теж більше не стримувався. Світло навколо архангела спалахнуло так яскраво, що кілька потвор буквально розсипались попелом.

Але навіть це не зупинило інших. Одна з тварюк раптом розкрила пащу. Неприродно широку. І з неї полізли людські руки. Десятки. Вони вчепилися в демона поруч із Малкаріоном і буквально розірвали його навпіл.

Крик луною прокотився островом.

Еліон зблід.

— Що це за жах…

Саарх дивився на істот так, ніби бачив щось давно знайоме.

— Це не створіння. Це залишки тих, хто колись не отримав форму.

І саме в цей момент Неріс повільно опустила руку.

Всі потвори завмерли. Навіть ті, що вже рвали когось на шматки.

Асмодей напружився.

— Неріс… борись із ним!

Її погляд знову зупинився на ньому.

І цього разу щось змінилося. Ледь помітно.

Темрява в її очах здригнулась.

— Я…

Голос Лінаріона різко перебив її:

— Замовкни!

Простір навколо Неріс вибухнув хвилею сили. Асмодея відкинуло назад.

Він вдарився об камінь, але одразу піднявся.

Його очі потемніли ще сильніше.

— Отже так…

Він витер кров з губи й знову стиснув меч.

Малкаріон різко повернувся до Саарха.

— Ключ! Зараз!

Давній мовчав. Наче вагався.

— Саарх! — цього разу крикнув Серафіель.

— Я знаю! - вперше в його голосі прозвучала злість.

Саарх подивився на Неріс. Довго. Уважно.

— Вона ще тут… Але недовго.

Еліон важко піднявся на ноги. Чорні вени вже дісталися його шиї. Його світло тепер змішувалося з темрявою.

— Тоді не стійте!

Ангел різко витяг руку вперед. Світло вирвалося з його долоні й ударило просто в тріщину над островом.

Світ здригнувся. Потвори заверещали. Деякі почали розсипатися.

Лінаріон уперше змінився в обличчі. Його посмішка зникла.

— Ти… — голос у тілі Неріс став нижчим. — Вони торкнулися тебе…

Еліон усміхнувся крізь біль.

— Не тобі одному гратися з чужими силами.

І тоді Лінаріон розлютився. По-справжньому.

Темрява навколо Неріс вибухнула. Потвори рвонули вперед одночасно. Острів захлинувся у хаосі.

Демони Пекла падали один за одним. Ангели палали у власному світлі. Небо тріщало все сильніше.

Асмодей проривався крізь натовп потвор просто до Неріс. Його клинок уже не просто різав. Він нищив.

Темрява навколо нього ревіла, наче жива. Одна з істот стрибнула йому на спину. Кігті пройшлися по плечу.

Демон рикнув і врізав її об землю. Череп потвори тріснув.

Але з нього почали вилазити нові пащі.

— Та ви знущаєтесь…

Малкаріон у цей момент підняв обидві руки. Тіні за його спиною стали густішими, а потім із них вийшло щось величезне. Демон. У кілька разів більший за інших.

Його очі палали червоним.

— Владика…

Малкаріон навіть не подивився на нього.

— Знищ усе, що лізе з розриву.

Створіння заревіло й кинулося в бій.

Острів затрусило ще сильніше. І тоді… Неріс закричала. Не Лінаріон. Вона.

Її голос пройшовся по острову хвилею болю.

Усі завмерли.

Неріс схопилася за голову. Темрява навколо неї почала ламатися. Наче всередині щось боролося.

— Замовкни… — прохрипіла вона.

— Ти належиш мені! — прогримів голос Лінаріона.

— НІ!

І в ту ж секунду все світло навколо острова повністю згасло. Настала абсолютна темрява, а потім у ній відкрилися очі. Сотні. Тисячі.

Вони дивилися на всіх одразу.

І Саарх тихо прошепотів:

— Давні прокинулись…