46

Всі присутні перед межею не розуміли, як і коли прогавили момент, коли Голос вселився у Неріс. Всі... окрім Азаріеля. Він до останнього тримав на собі маску друга, але зараз наче його місія була закінчена, він зробив свою справу і тепер чекав слушного момента, щоб переговорити зі своїм наймачем задля винагороди. Але, поки до бесіди було ще далеко і він продовжив грати свою роль.

Голос повністю заволодів дівчиною, і тепер, дивився на всіх зі зверхньою зухвалою посмішкою.

- Ну, що я вам можу сказати? - він розвів руками. - Тільки величезне дякую! - Він перевів погляд на Саарха. - Тобі, спостерігачу, дякую, що вчасно втрутився на Аукціоні Душ і допоміг розірвати контракт або переписати, називай це як завгодно! - потім Голос подивився на Азаріеля. - Мій, любий друже, дякую, що колись визволив мій дух із тих клятих забутих всіма печер у Забутті. Свою плату ти скоро отримаєш!

- Покидьок! - проричав Саріель крізь зуби. - Якби я тільки знав... - демон хотів кинутися на Азаріеля, але Голос підняв руку і Саріель застиг на місці.

- Тихіше, Саріелю, спокійніше! Він не один, який має таємницю, чи не так?

Демон не міг поворушитися.

Голос луснув двома пальцями і Саріель зміг говорити.

- Що ти маєш на увазі? - він нахмурився.

- О, як цікаво, правда? А вони знають, хто ти є насправді?
Саах та Азаріель перевели погляд на Саріеля. Настала тиша. Голос похлопав у долоні, посміхаючись.

- Це ж треба? Вони не в курсі! Вони тільки знають, що ти племінничек Сатани!

Саах втрутився.

- Мені не потрібно знати, я лише спостерігач, і хто він є - мені байдуже!

- Почекай, Саах! Мені важливо почути ще одну думку... Азаріель? 

- Відпусти його! - Азаріель не слухав Голоса.

- Та невже? А звідки таке бажання? - холодно посміхнувся він. - Чи ти думаєш, що що після того, що ти зробив, він не розкаже своєму дядьку? - Голос трішки помовчав і додав. - Не мені тобі говорити, що станеться, якщо Малкаріон про все дізнається...

Азаріель стиснув зуби, але промовчав.

- От і добре! - Голос знову повернувся до Саріеля. - То що, юначе? Відкривати їм твою таємницю? Чи краще тебе називати на справжнє імя? Асмодей!

Усі подивилися на демона. Саах приблизився до нього.

- Але він загинув!

- Досить! - прозвучав гучний тембр. - Залиш його!

Малкаріон зʼявися різко. Він, примруживши очі, подивися на Голос.

- Залиш їх всіх, Лінаріан! Особливо мого племінника! - холодно вимовив повелитель Пекла, зайві слова всупереч тут були недоречні. 
- Ти зараз не в тому положенні, щоб мені наказувати, Сатана! - очі Голоса зловіще заблищали.

Малкаріон подивися на Саріеля, Азаріеля і Сааха.

- Дядьку! - вимовив демон. - Не зважай на нього! Ми - впораємося!

Сатана голосно розміявся.

- Так, я бачу, як ви впоралися! Один - спостерігав, другий - допомагав всьому цьому статися, - Малкаріон подивися при цих словах на Азаріеля, той потупив погляд. - А, що до тебе, племінничку... Ти загрався у кохання!  Чи, якщо вже всі тут знають твоє справжнє імʼя, то може називати тебе по справжньому?

- Дядьку!

Малкаріон не слухав його, він дивився на Лінаріона.

- Навіщо тобі дівчина? Ти іншого тіла знайти не з умів? Вона - людина, всього навсього носій контракту...

- Який був переписаний, завдяки їй! Небеса та Пекло повинні зникнути! Я зроблю новий світ - мій світ! - Лінаріон пройшовся перед Малкаріоном взад і вперед, розмірковуючи. - Я давно був лише Голосом - безтілесним духом, який втілював ваші бажання на Аукціоні. Я не міг бути з вами!

Навколо Малкаріона почали згущатися тіні.

- Не дражнися, Лінаріон! Ти знаєш, що я тебе не впущу до Пекла! У тебе був шанс бути одним із нас, але ти його втратив дуже давно! - за спиною повелителя Пекла почали збиратися демони. - Відпусти Асмодея! Тягатися зі мною у тебе не вистачить сили!

Голос подивився на військо за спиною сатани.

- Ми зустрінемося на іншому полі бою, за моїми правилами! - з цими словами він зник.

Сила, що утримувала Саріеля - зникла.

- Дядьку!

- Потім! - рявкнув Малкаріон. він подивися на Азаріеля та Сааха. - Чекаю на вас у тронній залі! Вас усіх! - з цими словами він повернувся і, подавши сигнал своїм воїнам, пішов.