42

Саріель вирішив не чекати. Він стояв перед Малкаріоном, але в його погляді вже не було люті.

— Я не піду до неї, — сказав він.

Малкаріон ствердно кивнув.

— Нарешті ти одумався...

— Я піду до того, з кого це все почалося...

Малкаріон уважно подивився на нього.

— Ти навіть не уявляєш, про що говориш... Ти не знаєш його... Він дуже небезпечний!

— Тоді розкажи хто він такий! - проричав Саріель.

— Молодь завжди поспішає, - повелитель Пекла розвів руками. - Тобі ще рано з ним зустрічатись! Я тобі обов'язково розповім, але ще не прийшов час!

— Якщо я не можу повернути її зараз… - не слухаючи його, далі продовжив демон, - я зроблю так, щоб це не завершилось!

Малкаріон подивися на нього.

— Ти хочеш зробити те, що я думаю?

— Так! Потрібно цей зв'язок зламати...

Малкаріон зробив крок ближче.

— Ти впевнений? Це може бути безповоротнім процесом...

Саріель не відповів. Він витяг руку. Його пальці різко стиснулись на грудях.  Його темрява здригнулась.

— Я знаю, що я роблю! Так буде легше!

Малкаріон дивився, не заважаючи.

— Може ти і правий... Без почуттів до неї, ти зможеш повернути... 

Саріель не зупинявся. Щось темне, глибше за його власну силу… вийшло назовні.

— Якщо зв’язок працює в обидві сторони…- він зробив паузу, його голос став хриплим. —  Я тоді дам цьому іншу форму.

І він… відпустив.

* * * 

Неріс різко здригнулась, наче як від удару. Вона зігнулась. Їй почало невистачати повітря.

— Що з тобою? - Азаріель кинувся до неї. — Неріс!

Вона різко схопилась за груди.

— Це…, - вона намагалася вдихнути, - він...

Саарх звузив погляд.

— Хм..., - він не очікував цього. - Він розриває зв'язок... 

Тепер вона не відчувала, як раніше, хоча б іноді. Щось змінилося... Зв'язок став іншим... Вона більше не чула його покликів, які раз від разу вона чула у себе в голові.

Неріс підняла голову. Її очі потемніли ще сильніше.

— Він… не кличе… Він перестав втручатися!

Азаріель різко:

— Я ж казав! 

— Замовкни!

Вона не закричала, але його різко відкинуло від її крику, не потрібно було навіть піднімати для цього руку.

Саарх зробив крок ближче.

— Ти опанувала цю силу... 

Неріс повільно випрямилась. Її дихання вирівнялось.

— Він зробив...

— Так... Зв'язок тепер між вами не чистий. Він перервав його...

— Ти можеш це зупинити? — різко спитав Азаріель.

Саарх подивився на нього.

— Ні, - він зробив паузу, -  я можу тільки спостерігати, що з цього вийде.

Неріс підняла руку. І простір… відреагував, але цього разу… не так, як раніше.

Щось всередині неї… відштовхнуло темряву, на секунду. На одну коротку секунду — вона стала собою.

І цього вистачило.

— Саріель… - тихо, ледь чутно, але цього вистачило.

* * *

Небеса здригнулись. Еларіон різко підняв голову.

— Що це було?

Серафіель вже дивився вглиб.

— Так... Він втрутився, - архангел зробив паузу, - втрутився сам!

Це могло змінити все.

— Але це порушення! 

— Так...

І вперше… в голосі Серафіеля з’явилась напруга.

— Тепер він не просто втрутився... Він у грі! 

* * * 

Десь у темряві. Голос.

І цього разу… він не просто спостерігав. Він ледь посміхнувся.

— Втручання зафіксовано. В гру вступає новий гравець... Це буде цікаво!

І вперше… його присутність змінилась. Вона стала ближчою.

— Але цей гравець - небажаний!