41

Нижчі демони поховалися та притихли, після вихідок Саріеля, але деякі залишилися назавжди.

Розірвані тіні, порожні місця там, де ще недавно були сутності. Повітря стало важчим, густішим.

І в самому центрі цього… він.  Саріель стояв нерухомо. Меч опущений. Погляд — порожній, але зконцентрований. Його сутність трішки заспокоїлася.

Малкаріон спостерігав. Цього разу мовчки.

— От тепер… —  сказав він. — ти починаєш думати.

Саріель не рухався.

— Я почав втрачати.

— Нарешті чесно. - Пауза. — І що ти зрозумів?

Довга тиша. Саріель повільно вдихнув.

— Я не зможу її забрати силою, як мені цього не хотілося...

Малкаріон кивнув.

— Так, це очевидно!

— Але я можу зробити так, щоб вона сама повернулась.

І ось тут… Малкаріон ледь усміхнувся.

— Оце вже цікаво...

Саріель підняв погляд.

— Вона не повністю порожня. Я це бачив!

— Я теж.

— Там щось залишилось! - Його голос став тихішим. Це реагує на мене.

Малкаріон зробив крок ближче.

— Ти хочеш використати це?

— Я хочу повернути!

—  Це трішки різні речі...

— Але не для мене!

Малкаріон уважно подивився на нього.

— Ти впевнений?

Саріель не відповів одразу. Його пальці стиснули руків’я меча.

— Ні...

І це було правдою.

— Але я зроблю це все одно!

— Добре, — сказав Малкаріон. — тоді слухай уважно. Ти не єдиний, хто знає про цей ваш зв’язок.

Саріель подивився на дядька.

— Саарх?

— Так.

— І?

Малкаріон трохи нахилив голову.

— І він не буде його розривати... Він захоче його використати... Тобі потрібно бути обережним!

Саріель задумався.

— Для чого?

— Щоб бути готовим для будь-якого! Саарх - Давній і дуже хитрий!

Саріель різко видихнув.

— Для нього це гра...

— Ні. Він більше досліджує, як і що може статися...

— І яка різниця?

— Для нього — величезна.

Саріель відвернувся.

— Тоді я прийду раніше, поки ще у неї щось залишилося...

— Ні! - сказав Малкаріон різко. — Ти не підеш туди зараз!

Темрява знову здригнулась.

— Ти не маєш права мене зупиняти!

— Маю! Бо якщо ти підеш зараз… - Його голос став трішки тихішим. - Вона відштовхне тебе! Нехай вона також подумає...

І ці слова зупинили Саріеля.

* * *

Світ Саарха не змінювався. Він підлаштовувався. Неріс стояла на межі, хоча межі тут не існувало, але вона її відчувала. Всередині, щось рухалось. Вже не тихо. Не обережно. Воно набирало форму.

І це було, на її думку, неправильним.

Азаріель стояв поруч.

— Може вже досить?

— Ні.

— Ти не відпочиваєш!

— Я не хочу...

— Цю порожнечу ти можеш не витримати...

Неріс не відповіла. Її погляд був спрямований вперед.

— Вона змінює мене... Я це відчуваю!

Азаріель стиснув щелепу.

— Тоді зупини це!

— Я не хочу...

Він різко повернувся до неї, втрачаючи терпець.

— Що?!

Вона подивилась на нього і тепер у її очах було щось нове.

— Я хочу дійти до кінця!

— Але ти можеш стати, як вони! Ти втратиш все!

— Цього вже не зупинити... Його думки вже в середині мене...

І це було правдою.

Саарх стояв трохи далі. Спостерігав.

— Вона перестала опиратись.

— Це погано, — сказав Азаріель.

— Це цікаво!

Неріс зробила крок вперед. І простір… відповів.

— Покажи далі.

Саарх нахилив голову.

— Ти впевнена?

— Так!  

Саарх не заперечував.

Простір змінився. Став глибшим і темнішим. За порталом щось було.

Азаріель різко крикнув:

— Ти сама туди не підеш! 

Неріс кинула на нього короткий погляд.

— Ти не зобов’язаний...

— Ні, але... - Пауза. -  Я не залишу тебе, невідомо де - одну!

І це звучало щиро, але не повністю.

Саарх це побачив.

— Ти переслідуєш свою мету...

Азаріель не відповів.

— Добре, — сказав Саарх. — тоді йди.

Пауза.

— Але пам’ятай…

Його погляд став холоднішим.

— Ти не контролюєш це. Вона сама хоче цього...

* * *

Небеса.

Світло не було спокійним. Воно було напруженим.

Еларіон стояв мовчки. Серафіель дивився вдалину.

— Вона перейшла межу?

— Так.

— І він відчуває її.

— Так.

Пауза.

Еларіон тихо:

— Це небезпечно.

— Це неминуче.

Тиша.

— Ми втрутимось?

Серафіель не відповів одразу.

— Ні.

— Чому?

Пауза.

— Бо це вже не наша історія.

Це прозвучало важко.

— Тоді чия?

Серафіель перевів на нього погляд.

— Того, хто мовчить...

Темрява, глибша, старіша. Голос... Він ще чекає... Але залишилося трохи...