33

Після того, як тріщина закрилася, світ не повернувся до норми. Він просто став іншим.

Тронний зал Пекла стояв так само — чорний камінь, важке повітря, тіні, що рухалися повільно, як дихання, але тепер у всьому цьому було щось інше. Наче кожен із присутніх знав: реальність більше не стабільна.

Неріс стояла мовчки. Контракт всередині неї більше не пульсував хаотично. Він був… тихим і саме це лякало найбільше. Краще б було, як і раніше, бо вона хоча б знала, що відчувати.

Саріель не відходив. Його рука все ще тримала її, хоча він вже давно міг відпустити.

— Ти витратила занадто багато сили, — сказав він тихо.

— Я не витрачала, — відповіла вона.

Він подивився на неї.

— Тоді що це було?

Вона трохи задумалася.

— Я… дозволила їй пройти крізь мене і повернутися.

Саріель хмикнув.

— Звучить незрозуміло, але з часом, я думаю все встане на свої місця.

Еліон стояв трохи осторонь, але спокійно, тільки очі були його зосередженими, наче все ще чекав, що щось могло статися. 

— Це не була атака, — сказав він нарешті. — Це була взаємодія між Неріс і Давніми...

Азаріель усміхнувся.

— Вітаю! Ви нарешті почали розуміти, що просто так ніщо не трапляється... Все має зв'язок...

Малкаріон повільно зійшов зі сходів, що вели до трону. Його кроки звучали важче, ніж раніше.

— Розуміння нічого не дасть, якщо ми не вирішимо, що робити далі....

Але раптом контракт здригнувся. Різко!

Неріс шумно вдихнула, але не могла промовити ні слова.

— Знову? - Саріель міцніше стиснув її долоню.

— Ні… — тихо сказав Еліон. Його голос змінився. — Це інше...

Символ з’явився в повітрі сам. Без її рухів. Без її волі. Лінії не розширювалися. Вони… складалися.

У знайому форму.

Неріс застигла. Вона не кліпаючи дивилася на символ.

— Ні… 

Саріель напружився.

— Що?

Вона дивилася на символ. І вперше, за довгий час, у її голосі з’явився не страх, в щось інше, наче вона пам'ятала щось.

— Я це вже бачила…

Тиша.

Азаріель зробив крок ближче.

— Де?

Вона повільно відповіла:

— Там, де все почалося…

Світ здригнувся. Він раптом зник і настала тиша. Не така, як у Пеклі. Не така, як у просторі Давніх.

Це була інша тиша. Порожня. Чиста.

Неріс стояла одна. Навколо неї не було нічого. Жодних стін. Жодного неба. Лише простір і світло. Холодне. Рівне. Знайоме.

— Ні… — прошепотіла знову вона.

Серце почало битися швидше.

— Ні, тільки не зараз…

Але було пізно. Перед нею повільно з’явився пергамент. Старий. Пожовклий. З чорними літерами. Ім’я.

Її ім’я.

Дихання перехопило.

Голос пролунав з усіх сторін одночасно.

— Аукціон Душ відкрито!

Холод пройшов по спині. Неріс не рухалася.

— Це не може бути зараз…

Але він уже був. Тіні почали з’являтися. Спочатку — як рух. Потім — як фігури.

Ангели.

Демони.

Інші.

Ті, кого вона не могла назвати.

Вони не нападали.

Не говорили.

Вони… дивилися.

Як покупці.

Серце в грудях вдарило сильніше.

— Ні…

Пергамент спалахнув.

І рядок з’явився сам.

Лот №7.

Неріс здригнулася.

— Це вже було…

Голос знову пролунав. Спокійно. Без емоцій.

— Душа без власника.

Пауза.

— Дві печатки.

Повітря стало важчим.

— Помилка, якої не повинно існувати.

Неріс повільно підняла голову.

І відчула… вони всі дивляться на неї, але не як на загрозу, не як на силу, в як на… товар.

* * *

Саріель різко з’явився поруч різко, наче прорвався крізь простір. Його темрява спалахнула.

— Все, вистачить цього лайна! - Його голос був грубим. Живим. Реальним.

Він став перед нею.

— Вона не продається!

Тиша.

Еліон з’явився слідом. Його світло стало різким.

— Це порушення!

Азаріель — останнім. Усміхнений, але вже без іронії.

— Ні! - Його голос став тихішим. — Це межа, яка повернулася.

Малкаріон не рухався, але його тінь стала глибшою.

— Аукціон не відкривається просто так… - гучно вимовив він. - Я як правитель пекла...

Голос знову пролунав, ніхто Малкаріона не слухав. В цьому залі не було повелителів. Головним тут був він - той, хто веде торги.

— Починаємо!

І цього разу… світ не здригнувся. Він замкнувся.

Неріс стояла Ссеред них. І вперше за довгий час зрозуміла: вона знову не контролює ситуацію.

Саріель тихо сказав:

— Ніхто не буде торгуватися! - Його темрява піднялася. — Я заберу її звідси.

Еліон холодно відповів:

— Ти не можеш зламати це місце...

Азаріель тихо додав:

— Інакше воно зламає тебе...

Тиша.

І тоді Неріс зробила крок вперед.

— Стоп!

Усі подивилися на неї. Її голос був занадто спокійним.

— Якщо це межа… - Вона підняла погляд. — То вона працює за правилами.

Саріель різко сказав:

— Не зараз!

— Саме зараз!

Вона подивилася на нього і цього разу не відступила.

— Я більше не лот! 

Тиша.

Пергамент здригнувся. Символ контракту спалахнув і рядок змінився. Повільно. Наче не хотів, але підкорився.

Саріель тихо прошепотів:

— Оце вже…

Еліон напружився. Азаріель хмикнув.

— Ця дівчина нас ще здивує і не раз!

Малкаріон уважно дивився. Аналізуючи.

Голос пролунав знову і цього разу в ньому з’явилося щось нове.

— Умови… змінено.

Тиша.

Неріс стояла.

І зараз вона не була частиною аукціону. Вона почала його змінювати.