19

Неріс стояла поруч із Саріелем, відчуваючи тепло його плеча. Її “ні” ще висіло в повітрі, чесне, оголене.

Азаріель не зник ненадовго. Він дуже швидко повернувся.

— Чудово, — промовив він, і в його голосі звучала легка усмішка. — Найнебезпечніші рішення завжди приймаються без упевненості.

Еліон звузив очі.

— Ти граєш із нами...

— Я навчаю вас, — спокійно відповів Азаріель. — Різниця тонка, але суттєва.

Він пройшов повз них, ніби кімната належала йому. Рухи впевнені, розмірені. Жодної сили напоказ — лише контроль.

— Ти дивний для того, хто вийшов за межу і намагається змінити щось, — холодно кинув Еліон.

Азаріель ледь усміхнувся.

— Я не виходив... Я намагаюсь пережити це все лайно, що трапилося!

Саріель тихо хмикнув.

— Не провокуй його, архонте.

— Я вже не архонт, — жорстко відповів Еліон.

Неріс перевела погляд із одного на іншого.

— Досить! Якщо ти повернувся, — звернулася вона до Азаріеля, — значить, урок починається?

Він зупинився перед нею.

— Саме так.

Простір навколо них зрушився. Місто стало далеким, приглушеним. Вони раптом опинилися на даху.

— Ти боїшся втратити контроль, — сказав Азаріель тихо. — Але справжня небезпека не в цьому.

— А в чому? — запитала вона.

Він зробив крок ближче.

— У тому, що ти почнеш насолоджуватися владою.

Тиша. Саріель нахмурився.

— Обережніше...

— Чому? — спокійно відповів Азаріель. — Я не нападаю. Я показую...

Він підняв руку. Тінь Неріс відокремилася на крок.

Еліон одразу ступив уперед.

— Досить!

— Ні, — сказала Неріс тихо.

Її голос був спокійний.

— Продовжуй.

Тінь повернулася до неї обличчям.

— Ти відчула це, — пролунало з глибини. — Коли архонти втратили опору. Коли темрява відступила. Тобі сподобалося.

Саріель зробив різкий крок.

— Вона не така!

Азаріель повернувся до нього.

— Вона — саме така. І це нормально!

Неріс повільно вдихнула.

— Так, — сказала вона тихо. — Мені сподобалося.

Еліон дивився на неї уважно. Саріель не відводив погляду.

— І що ти з цим зробиш? — запитав він м’яко.

Вона повернулася до нього.

— Я не дозволю цьому керувати мною - чітко відповіла вона.

Азаріель кивнув.

— Ось і різниця між носієм і тираном.

Простір здригнувся. Світло з’явилося різко — холодне, точне.

Еліон відчув першим.

— Вони тут!

Архонти не входили. Вони фіксували.

— Еліоне, — пролунало зверху, — ти перевищуєш дозволені межі.

Він не підняв голови.

— Я стою там, де вирішив стояти.

— Твій доступ давно обмежено.

Світло торкнулося його крил. Вони спалахнули і наполовину згоріли.

Неріс різко подалася вперед.

— Не смійте!

Еліон стиснув зуби, але не зойкнув. Його обличчя залишалося холодним.

— Це прийнятно, — сказав він тихо. — Я знав, що так буде...

Азаріель дивився без втручання.

— Тепер ти вільний, — мовив він спокійно.

— Це не свобода, — холодно відповів Еліон. — Це відрізання.

— Іноді це одне й те саме.

Саріель став ближче до Неріс. Його присутність була іншою — гарячою, живою, небезпечною.

— Якщо Небо почало карати, Пекло не відстане!

І він мав рацію.

Темрява знизу піднялася різко.

— Саріелю, — пролунало з безодні, — ти стоїш не там!

Він усміхнувся.

— Я стою там, де хочу!

— Ти втрачаєш захист...

— Я не потребую його!

Темрява спробувала стиснути його.

Неріс зробила крок уперед.

— Досить!

Її голос розітнув простір. Світло й темрява завмерли. Вона не відкрила печатку, просто окреслила межу.

— Ви всі боїтеся, — сказала вона рівно. — Що я перестану бути зручною.

Тиша.

Азаріель дивився на неї з ледь помітним захопленням.

— Ось тепер ти починаєш розуміти.

Темрява відступила. Світло зникло.

Дах знову став просто дахом.

Еліон стояв прямо, хоч його крила тепер були іншими...

Саріель дивився на Неріс так, ніби вона щойно кинула виклик самому хаосу.

— Ти небезпечна, — сказав він тихо.

— Я знаю.

— І мені це подобається.

Вона ледь усміхнулася.

Еліон перевів погляд на них. У його очах не було ревнощів. Лише складне, стримане розуміння.

— Ми більше не належимо жодній стороні, — сказав він спокійно.

— Саме так, — відповів Азаріель.

Він підійшов ближче до Неріс.

— І тепер ти маєш вирішити головне.

— Що саме?

Його голос став тихішим.

— Ти хочеш змінити межу чи зруйнувати її?

Вітер піднявся різко.

Саріель стояв поруч — гарячий, живий, готовий спалити світ. Еліон — холодний, зібраний, здатний перебудувати його. Азаріель — той, хто вже бачив, чим закінчуються спроби врятувати...

Неріс дивилася на нічне місто.

— Я ще не знаю, — сказала вона. - Але точно не так, як було!