7

Небо не вибачає порушень. Воно їх класифікує.

Неріс стояла посеред великої зали, куди її перенесло проти волі. Цього разу — не тріщина, не випадковість. Виклик був офіційним.

Стіни, які здіймалися високо, були залиті світлом. Під ногами — гладка поверхня без тіні. Тут не було темряви.

Еліон стояв поруч із нею. Саріеля не допустили.

— Це слухання, — сказав Еліон тихо. — Не вирок.

— Поки що, — відповіла вона.

Перед ними з’явилися постаті. Не інквізитори. Вищі. Архонти.

Їхні крила були більшими, ніж у Еліона. Білі, але холодніші. Їхні обличчя не виражали нічого, крім влади.

— Неріс, — пролунало зверху. — Ти визнана аномалією.

— Я людина, — відповіла вона.

— Ти наслідок незаконного союзу. Ти порушуєш межу самим фактом існування.

— Тоді чому я жива стільки років?

Тиша.

— Бо ми адаптувался...

— Тобто ви користувалися мною.

Слова не були гучними, але вони змусили одного з архонтів повільно опустити погляд.

— Ти була створена для стабілізації.

— Я не була створена, — сказала вона. — Я була народжена.

Еліон напружився. Він знав, що вона переходить межу.

— Аномалія не може існувати без контролю, — продовжив архонт. — Віднині ти під наглядом Неба.

— Я не погоджуюсь!

Світло здригнулося.

— Ти не маєш права відмовитися!

Неріс підняла долоню. Знак засвітився.

— Я більше не ваша іграшка.

Тиша стала важкою.

— Якщо ти станеш на бік темряви, — сказав архонт, — ми знищимо все, що з тобою пов’язане.

І це була не погроза. Це була обіцянка.

Неріс відчула холод уздовж спини.

Еліон зробив крок уперед.

— Вона не обрала жодну сторону!

Архонти подивилися на нього.

— Ти емоційно залучений, — сказав один із них.

Еліон мовчав. І в цій тиші було більше зізнання, ніж у словах.

Світ розчинився. Її повернули назад.

* * *

Пекло не викликає. Пекло запрошує. Неріс відчула це ще до того, як ступила в інший простір. Темрява була густішою, але живою.

Саріель чекав, але не сам. За його спиною стояли інші. Темні крила. Очі, що світилися червоним.

— Вони оголосили тебе аномалією, — сказав один із них.

— Вони бояться, — відповіла Неріс.

— Ми — ні, — тихо сказав інший.

Саріель дивився на неї мовчки.

— Пекло пропонує угоду, — сказав старший демон. — Ми захистимо тебе, а ти дозволиш нам пройти крізь межу.

— Ви хочете використати мене, — сказала вона.

— Ми хочемо рівноваги іншого типу.

— Домінування, — виправив Саріель.

Його голос був спокійним, але в ньому звучало попередження.

Старший демон перевів погляд на нього.

— Ти надто близький до неї.

— І саме тому я знаю, що вона не стане вашим ключем.

Неріс відчула, як повітря густішає.

— Я не ваша зброя, — сказала вона.

— Поки що ні, — відповів демон.

Це вже була погроза.

Саріель підійшов ближче до неї.

— Ти підеш звідси, — сказав він тихо. — Зараз!

— Я не тікаю!

— Це не втеча - це стратегія!

Її пальці торкнулися його руки. Знак відгукнувся теплом.

Старший демон це побачив.

— Ти вибрала його? — пролунало різко.

— Я нікого не вибирала!

— Брешеш, — сказав він.

І раптом повітря охололо. Світло прорізало темряву.

Еліон з’явився між ними.

Його крила були розкриті. Його погляд — холодний.

— Вона не належить жодній стороні, — сказав він.

Саріель напружився.

— Ти не маєш права бути тут!

Напруга між ними стала майже відчутною.

Старший демон усміхнувся.

— Ви обоє втрачаєте контроль...

І це була правда. Неріс зробила крок вперед.

— Досить!

Але вони вже не дивилися на демона, а один на одного.

— Ти готовий порушити Небо заради неї? — тихо спитав Саріель.

— Я вже порушив, — відповів Еліон.

Тиша стала небезпечною.

— І ти думаєш, вона обере тебе? — додав демон.

Еліон зробив крок ближче.

— Вона не твоя!

— І не твоя!

Їхні крила майже торкнулися.

Неріс відчула, як третій шар тремтить від їхньої напруги.

— Ви зводите мене до трофея! — сказала вона холодно.

Вони обоє замовкли.

Її погляд став жорсткішим.

— Якщо ви ще раз почнете вирішувати, хто “має право”, я відкрию шар повністю.

І цього разу вони повірили. Саріель повільно опустив крила. Еліон зробив крок назад.

— Ти не повинна стояти між нами, — тихо сказав ангел.

— Я не між вами, — відповіла вона. — Ви навколо мене.

Тиша.

Старший демон відступив.

— Вона небезпечніша, ніж ми думали.

— Так, —  сказав Еліон.

— І саме тому я залишаюся поруч, — додав Саріель.

Неріс дивилася на них обох. Небо оголосило її аномалією. Пекло — можливістю.

А вони почали дивитися на неї не як на баланс, а як на жінку, яка може обрати.