Денніс повільно відкрив очі, відчуваючи незвичну тяжкість у всьому тілі. Він знаходився на землі, яка була гарячою, немов розпечене вугілля. Його оточувало червоне, мов кров, небо, з якого виривалися вогняні спалахи. Денніс піднявся, оглянувшись навкруги. Це місце не було схоже на жодну з ігор, в які він грав раніше, але відчувалося воно дуже реальним.
Раптом перед ним з'явилася фігура. Це був демон: високий, зі шкірою, яка світилася, наче розплавлений метал, і очима, що палали, як дві зірки у нічному небі. Його голос звучав, як грім, що розгортається вдалині.
— Ласкаво просимо до Пекельного пекла, Деннісе, — сказав демон, посміхаючись так, що стало моторошно. — Ти мав би знати, що кожна гра має свої наслідки. Твої пригоди тільки починаються.
Денніс відчув, як його серце завмирає. Він зрозумів, що це — не просто сон, а щось набагато більше. Щось, що вимагатиме від нього всіх його навичок та сміливості, щоб вижити і знайти шлях назад до реального світу.
Демон жестом запросив його піти за ним. Денніс, не маючи іншого вибору, рушив вперед, відчуваючи, як кожен крок відкриває нові таємниці і виклики цього пекельного світу. Він знав, що попереду на нього чекає небезпека, але також й пригода, яку він ніколи не міг би уявити, навіть у найсміливіших своїх мріях.
Це був початок невідомих пригод, і Денніс був готовий прийняти виклик.