Глава 5

Після такої екскурсії дівчина мала багато про що подумати, але не мала часу на прийняття рішення. Ще підлітком вона розмірковувала над тим, чи люди, які продали душу дияволу, дійсно щасливчики? Вона справді вважала, що зірки бізнесу, кіно, спорту тощо просто підписали контракт. Геля казала це жартома, але чи справді то були жарти?

- Слухай, то тобі треба, так би мовити, набрати якомога більше балів, щоб втриматись на плаву. Моя безсмертна та безгрішна душа – це добре, але – не вірю, що це кажу, тим паче в такому місці – я маю кращий план для тебе, – повідомила Геля, прогулюючись з кількасотрічним молодиком біля Андріївського собору. - Домовляємось так: я допоможу тобі назбирати повну скарбничку заблудлих душ, а ти мене залишаєш тут ще рочків на 50... Або трошки довше. Ну, то я потім вирішу. Домовились?

- Ну, серед твоїх слухачок є багато моїх клієнток, тож можна семінар на наступному тижні зібрати, – Ярик звів очі вгору і почав рахувати напівголосно. – Так-так… Якщо в понеділок розпочнемо, по 5 семінарів на день, по 50 учасників. Ну, якщо побільше семінарів та слухачок, то, може, й вийдемо на потрібну суму за декілька років. Власне, можна встигнути, але починати треба вже зараз, тому сідай пиши орендодавцям і надсилай запрошення слухачкам. Не така вже ти цяця, можна й замінити трійкою сотень інших. – Було видно, що Ярославу така ідея сподобалась, хоч це трохи вразило самолюбство дівчини, бо ж її душа і все, що додавалось до неї, було безцінним. Але загалом Геля була задоволена своєю вигадливістю.

Вони прийшли додому і одразу почали реалізовувати новий план. На столі з’явилась запашна кава, а папери, складені невеличкою стопкою, та набір письмових приладь свідчили про початок великої роботи та безліч ночей без сну … знов. Ярик усівся на краєчок стола, схопився за підборіддя, насупив брови, нагромадив зморшок на чолі і почав мозковий штурм.

− Що ж ти стала? До роботи! − скомандував він.

Поглянувши на міні-копію «Мислителя» Родена на своєму столі, Геля трохи не розсміялась.

− Послухай, ми так років сто будемо збирати всіх. Ти як довго не виконував план? Років із тисячу? Тож, треба діяти швидко й технічно. Мені ж тут лише п’ятдесят рочків лишилось. Ми не встигнемо без технологій. Я дуже далека від них, але без інновацій навіть до пекла не потрапиш зараз.

- Невже треба стати зіркою телебачення або релігійним лідером і влаштовувати масове самогубство? Невже люди знову на таке купляться? Просто один з наших вже так чинив.

- Ну, у двадцятому сторіччі це було можливо, ба більше – спрацювало! Зараз є простіші, а головне, приємніші способи. Наприклад… − Геля на мить замислилась і засяяла. – Треба дзвонити Максу!

- Я гадав, ми тільки дівчат будемо забирати, а тут ще й Макс якийсь.

- Ні, ти про Макса навіть не мрій! Він тобі не по зубах і ще потрібен тут. Він нам напише прогу. – Геля взяла телефон і щось швидко наклацала на своїй дзвонилці-дивилці.

За кілька хвилин Геля вже активно переписувалась з Максом. Ярик навіть встиг трохи занудитись, а дівчина посміхалась і з запалом тицяла екран телефону.

− Це той Макс, якого ти використовуєш, як парасольку?

- Ти про що? – здивувалась Геля.

- Дістаєш із сумочки, коли починається дощик, і пхаєш назад, мокрий та зачохлений, щойно злива вщухає і можна пробігти поміж крапель?

- Хм… Дуже точна характеристика відносин, але він насправді класний і дуже розумний. Знаєш, які він штуки робить? Не дарма отримує грошики кошиками.

- Та й чорт з ним. Мабуть… Я не перевіряв. До чого тут він? То що у нас за план?

- Чому ти просто не прочитаєш мої думки та не побачиш сам?

- Для цього треба переходити в інший вимір, а це потребує неабияких зусиль та ресурсів. Простіше спитати, − чесно відповів потойбічний партнер.

- Ну, план дуже простий. Завантажуємо тебе в павутиння прогою та хапаємо метеликів, які шукають швидкого та легкого щастя.

- Так… Все здається дуже простим – кінець речення, а от про павутиння зовсім не зрозумів. Я з Гугл-панночкою щойно налагодив стосунки, то вона тут мені допомагає. Якщо мене туди, як ти кажеш, погрузити – мені ж кінець! Я у двох кодах заблукаю! Довічно буду шугатися від інтернет-котиків та інста-губастиків.

Гелю таке формулювання розсмішило:

- Неодмінно використаю цю характеристику у своїх повчаннях. Інста-губастики… − сказала коуч. − Як звали доньку морського короля з вірменського мультика про синє море, білу піну?

- Як і в теперішніх Губастиків, в неї імені не було. Мабуть, маючи такі губи, його важко промовити.

Геля і Ярик приснули сміхом. Вони обоє стали промовляти різні жіночі імена, надуваючи губи, закочуючи очі, кліпаючи віями та втягуюючи щоки.

- У тебе виходить краще, ніж у мене, − сміялась Геля. – Тому я й провожу по три тренінги на день, а не сиджу в спа.

- Так, до цих королев тобі не дотягнутись.

- До речі, на тренінгу можна знову поговорити про модифікації тіл. – Геля посунулась до столу, аби почати писати чергову лекцію.

- Зачекай, − образився менеджер втрачених душ, – а щодо мене який план?

А план був дуже простий. Геля дуже цим пишалась, тож із задоволенням ним поділилася: Макс напише програму для смартфонів, а Ярославу залишиться тільки збирати врожай та встигати підписувати контракти.

- Та невже всі так і кинуться підписувати контракти? Чи погодяться вони з вимогами? Я ж не на Землі працевлаштований і шахраювати не маю права та навіть фізично не можу, якщо й захотів би. В нас з цим все суворо! Згода є згода!

- Ну, по-перше, ми на Землі і я знаю добре, як люди зараз вкладають угоди та підписують контракти, а надто погоджуються на умови в Інтернеті. Я зовсім не дивлюсь на ті умови, а клікаю «Згодна». І всі вже навчені, що нічого не доб’єшся, тож треба просто змиритися, якщо що.

- Так, але в моєму випадку той, хто підписує контракт, має усвідомлювати наслідки. Це має бути СВІДОМИЙ вибір та згода.