Глава 7

— В… ваша Милосте… — різко обернувшись, Хлоя граційно присіла у кніксені, хоча неабияк розгубилася через таку несподівану зустріч.

— Здається, при знайомстві я представився, як «містер Бредкліф», — Райан всміхнувся кінчиками губ. — Саме так до мене й звертайтеся, не зважайте на титул…

— Гаразд… — вона збентежено опустила довгі шовковисті вії й мимоволі зашарілася. Чомусь присутність барона хвилювала, навіть руки зрадницьки тремтіли…

— Хочу запросити вас на вальс, міс Харріс, — пролунав поруч голос Руперта, наразі він вже наблизився, споглядаючи із цікавістю Райана в елегантному чорному костюмі. Хоч вперше бачив цього чоловіка, але відчував потенційного суперника. Мабуть ще й особа поважна… Доволі вишукано вбраний, чорний фрак до коліна, біла сорочка з високим коміром-стійкою, шовкова жилетка із золотистими ґудзиками та ще й аромат дорого парфуму, очевидно, від Герлен…

— Мене вже запросили! — поспішно випалила Хлоя, здіймаючи погляд на барона, мов на рятівника.  Як же вчасно він з’явився, адже то справжня мука танцювати з Болтоном! А Бредкліф іронічно примружився, бо добре розумів, що наразі рятує дівчину від надокучливого кавалера.

Чоловіки ввічливо, але доволі прохолодно представилися одне одному, а після цього Райан та Хлоя попрямували до танцювального майданчика. Руперт злісно примружився, дивлячись їм услід. Роздирали ревнощі, адже вважав, що Харріс належить лише йому. Треба поспішити із пропозицією, інакше ця пташка вислизне з рук…

«Ось станеш моєю дружиною, ні з ким не танцюватимеш, лише зі мною!» — Руперт гнівно видихнув та попрямував до буфетних столів, смачна їжа завжди допомагає зняти нервове напруження.

В залі залунала музика Штрауса, повільний англійський вальс… Навіть крізь тканину сукні дотики барона наче обпікали, такі обережні та неймовірно приємні… Відчуваючи широку чоловічу долонь на талії, Хлоя мимоволі танула, немов воскова свічка. Бредкліф вів доволі впевнено, а дівчині здалося, що в цьому кружлянні геть втратилося відчуття реальності, оточуючі пари розчинялися барвистими плямами, перед очима лише виблискували золотисті ґудзики жилету Райана… Чомусь боялася навіть здійняти погляд… Не дай Боже зустрітися із кавовими очима, адже потоне назавжди в тих темних глибинах… З насолодою вдихала аромат чоловічого парфуму із нотками цитруса й гвоздики…   Хлоя мимоволі усвідомила, що це єднання в танці переповнювало неабиякою насолодою, чомусь хотілося, щоб кружляння у вальсі тривало вічно. Зрештою, усе гарне рано чи пізно закінчується й коли стихла музика, дівчина лише розчаровано видихнула, опускаючи вії.

Звичайно, присутні гості відразу звернули увагу на красиву танцюючу пару… Пишною, світлою квіткою Хлоя вирізнялася біля темної, кремезної постаті Бредкліфа. Цей контраст мимоволі притягував погляди. Дивлячись на них, молоді дівчата зітхали із заздрістю, а літні жінки вже мали чергову тему для обговорень. Місіс Харріс із неабияким задоволенням милувалася донькою, гідний кавалер! Навіть якоїсь миті уявила їх разом, але розуміла, що це лише фантазії… Навряд чи той доволі заможний, титулований джентльмен зацікавлений в такому шлюбі, хоча мріяти не гріх… Зрештою й кандидатура Болтона цілком задовільнить. Наразі тішить, що чимало кавалерів запрошує танцювати Джоанну. Можливо хоч зараз вона не думає про сільського вчителя Майкла? 

Наблизившись після вальсу до батьків Хлої, барон ввічливо привітався з ними, а стояча поруч дівчина засоромлено опускала погляд, блимаючи з-під пухнастих вій блакиттю очей.

Наступний танець, мазурку, Хлоя вже заздалегідь пообіцяла Рею. Блондин доволі впевнено супроводив її до танцювального майданчика, а дівчина автоматично, награно йому посміхалася, хоча подумки перебувала біля Райана. Не хотілося вже тих танців з іншими кавалерами, але вимушена через те, що пообіцяла раніше. Під час жвавої мазурки намагалася не дивитися на Гатсона, який пропалював липким поглядом. Невже спокушає? Чомусь це здавалося неприємним, навіть гидким… Танцюючи, Хлоя мимоволі зиркала в бік батьків і стоячого біля них барона. Очевидно, про щось розмовляли. В бальній книжці ще є вільний контрданс, можливо запросить? Як би цього хотілося! Зрештою, коли закінчилася мазурка, Рей супроводив Хлою до батьків, а сам попрямував до буфетних столів ковтнути пуншу. Лише кинув кілька зацікавлених поглядів на Бредкліфа. Авжеж, багато чув про нього… Батько розповідав, що той барон має чимало статків, брав участь у військовій кампанії в Індії, кілька років подорожував Європою і недавно повернувся в Англію до свого родового маєтку біля Лондона, адже помер його батько… Також неодружений. І чому раптом запросив Харріс на вальс? Невже цікавить? Ймовірно, лише хоче розважитися з цією апетитною булочкою, або через ввічливість. Годі й казати, та пекарка гарненька, не худорлява, мов дошка… Гатсон ненавидить кістлявих дівчат, навіть нема за що помацати, а ось інша справа ця Харріс…

— Доволі гарне святкування влаштував містер Блеквуд в цьому році, — батько Хлої мовив до Бредкліфа. — Зрештою, як і завжди. Чи надовго ви в Редінгу?

— Лише проїздом, у справах. Моїми фінансами відає містер Льюїс, нещодавно найняв його після повернення до Англії…

— Гадаю, не пошкодуєте. Містер Льюїс має неабиякий досвід в цій справі, адже особисто мені допомагає порадами щодо цінних паперів, — чоловік ввічливо всміхнувся. — Також маю з ним спільні справи… Що ж, може хоч трохи пуншу ковтнете, якщо до столу не збираєтеся?

— Вже мушу йти, містере Харріс, — Райан перевів погляд на збентежену й розчервонілу Хлою, яку щойно привів Рей після мазурки. — Ще чимало справ сьогодні, а завтра досвітку прямую до Лондона. Завітав сюди ненадовго, де-що треба було обговорити із містером Блеквудом. 

— Ви покидаєте нас? — несподівано навіть для себе раптом випалила Хлоя й враз зашарілася, в голосі промайнуло розчарування, навіть смуток.

— Так, міс Харріс, — зацікавлений погляд кавових очей пронизував. — Гадаю, ще побачимося, — барон обдарував лагідною й водночас магнетичною посмішкою. — Містере, місіс Харріс, — він ввічливо кивнув на прощання та попрямував до виходу з зали.