Глава 6

Доволі заможний та поважний банкір Блеквуд мав чимало маєтків в Англії, але здебільшого перебував в Редінгу та іноді в Лондоні через фінансові справи. На відміну від столичної метушні, він надавав перевагу саме Редінгу, хоча в місті також неабияк вирувало життя та до того ж в передмісті знаходився власний завод з лиття чавуну.

На центральній вулиці височів чотириповерховий окремий кам’яний будинок із довгими арочними вікнами. Саме тут Блеквуд любив влаштовувати урочисті святкування та приймати гостей.

Коли в пелені сутінків вуличні ліхтарі осяювали місто, до будинка банкіра прибували карети з гостями, запрошеними на бал. Блеквуд поважав своїх вкладників та дорожив кожним, не зважаючи навіть на відсутність титулів в багатьох, хоча й сам успадкував титул барона.

«Світом керує капітал…» — вважав літній чоловік. А все решта на його думку лише умовності, які невдовзі залишаться в минулому, поглинуті бурхливим розвитком прогресу та різкою зміною поглядів в суспільстві.

Прибулі на бал гості збиралися в просторому холі й поступово прямували до величезної зали. На багаточисельних сервірованих буфетних столах красувалися страви, що вражали різноманітністю. Апетитні канапе, викладені пірамідами фрукти, різні види сиру… Саме в цьому приміщенні мали відбутися й танці, а загальний стіл накрили в сусідньому.

Харрісам доводилося бувати в цьому будинку на святкуваннях і раніше. Урочисто вбране сімейство неспішно прямувало до столів після того, як слуга оголосив їх в момент прибуття. В залі вже знаходилося чимало знайомих, з якими Харріси ввічливо віталися, а присутні чоловіки захоплено зиркали на доньок. Годі й казати, вишукані вбрання неабияк підкреслювали вроду сестер… На Хлої красувалася сукня із блакитного атласу, оздоблена широкими кремовими воланами, а глибокий круглий виріз біля шиї приховувала розшита золотистими візерунками шаль. Дівчина не любила надмірність прикрас, вдягнула лише намисто з перлів та кілька перснів. Сестрі Джоанні личила сукня із пастельно-бузкового атласу, оздоблена білими рюшами й воланами. Це вбрання доповнювали прикраси з рубінами, зокрема, сережки й кольє. Коси дівчат місіс Скотт зібрала у високі зачіски, декоровані штучними квітами під колір вбрання. Лише доволі об'ємні криноліни і велика кількість спідниць неабияк дратували, адже незручно пересуватися. Ще й корсети такі тугі, що дихати важко!

Звичайно, красуні Харріс не залишалися без уваги присутніх в залі кавалерів, які ввічливо підходили із проханнями подарувати танець, а дівчата поступово заповнювали свої бальні книжки прізвищами джентльменів.

В очі відразу кидалося доволі строкате через своє вбрання сімейство Болтонів. Ще здалеку Хлоя побачила Руперта у яскраво-синьому костюмі й жилеті із золотистого шовку та відразу відчула бажання десь сховатися, щоб уникнути цього парубка. Але згідно етикету необхідно було привітатися.

Руперт наблизився перший із широкою усмішкою на пухкому обличчі, а слідом за ним якось неохоче крокували батьки. Вони доволі стримано привіталися із Харрісами, а місіс Болтон зверхньо зиркнула на дівчат, які присіли у кніксені.

— Я хочу запросити вас на танець, міс Харріс, — доволі вимогливо й самовпевнено мовив Руперт до Хлої, а вона лише зітхнула й глянула у бальну книжку…

— Є вільний, кадриль, — дівчина натягнуто всміхнулася, відчуваючи на собі невдоволений погляд місіс Болтон. — «Яка ж та жінка неприємна! Тішить те, що я їй не до вподоби! Не дай Боже мати таку свекруху! — Хлоя лише кліпала очима, мимоволі роздивляючись доволі барвисте вбрання цієї жінки. — Мабуть, павичі й ті мають більш скромний вигляд… Навіщо ж поєднувати стільки кольорів та фактур? Синій, фіолетовий, жовтий, рожевий…»

— Чекаю з нетерпінням кадрилі, міс Харріс, а чи є у вас вільний вальс? — Руперт примружив маленькі сірі очі, які на огрядному обличчі блиснули щілинками, а у Хлої цієї миті виникало бажання сховати свою бальну книжку, а краще би геть звідси втекти, адже кадрилі з Болтоном вже достатньо! А вальс? Ні, цих тортур не витримає!

— В… вальс... пізніше, мабуть… — Хлоя зніяковіло пробурмотіла собі під ніс й точної відповіді так і не дала, адже в розмову раптом втрутився містер Болтон.

— Ходімо, Руперте, нам треба привітатися із Лейстонами, — мовив наказово, стримано кивнув Харрісам, відходячи від них. Місіс Болтон здійняла широке підборіддя й гордовито попрямувала за чоловіком, а Руперт неспішно поплівся за батьками.

— Тобі пощастило, Хлоє, що лише кадриль, — Джоанна реготнула, прикриваючись віялом.

— Один з вальсів вже зайнятий, запросив Рей Гатсон, — Хлоя задумливо зітхнула, згадуючи доволі липкий погляд цього молодого джентльмена, сина досить заможного підприємця. Якось надто відверто й зухвало дивиться, але краще вже Гатсон у танці, ніж Руперт… 

— Доволі поважна особа той містер Гатсон, — діловито мовила мати дівчат, яка стояла поруч. — Що ж… Радію, мої любі, що ваші бальні книжки заповнюються прізвищами кавалерів, — вона задоволено всміхнулася. Цієї миті гостей вже запрошували до столу.

Хлоя нарешті зняла довгі атласні рукавички, з цікавістю роздивляючись різноманітні вишукані страви. Не шкодував Блеквуд коштів на розкішні бенкети! На столі красувалися молочні поросята, заливні вугрі, чимало асорті з морепродуктів, чорний пудинг… Наразі до столу подавали курячий бульйон та запечену камбалу… Хлоя бажала скуштувати усього потроху через свій кулінарний інтерес.

Коли гості вдосталь поїли, оголосили танці. Бал урочисто відкривали полонезом. Відверто кажучи, Хлоя на відміну від сестри не дуже й любила танці. Чомусь вважала, що рухається трохи незграбно, невпевнено… В Джо рухи більш вишукані, плавні… Важко давалися Хлої зайняття танців, під час яких думки линули до звітів та розрахунків…

Хай там як, але кадрилі з Рупертом не уникнути! Із задоволеною посмішкою він вивів на танцювальний майданчик похмуру, збентежену Хлою, яка злісно зиркнула на Джоанну, адже сестра давилася тихим сміхом…