Глава 4

Притулок для сиріт розташовувався неподалік від сусіднього селища, а саме, на території володінь заможного торговця Болтона, який опікувався закладом. І хоч важко назвати того чоловіка щедрим, але щороку на утримання притулку виділялися кошти. Мабуть, Болтон робив це заради репутації. Звичайно, сиротам чимало бракувало, проте керівництво закладу вдячне й за наданий мінімум. Іноді містер Болтон особисто навідувався до притулку з метою перевірки, він поважно блукав приміщеннями й давав усім настанови, також інколи брав з собою єдиного сина Руперта, який не вельми й любив ті візити. Доволі огрядний, але чепурно вбраний юнак невдоволено кривився, споглядаючи бідність і скромність закладу. Проте, саме сьогодні він охоче поїхав з батьком, бо дізнався, що до притулку навідається Хлоя. Міс Харріс вже давно припала до серця Руперту, ще зі школи. Сидячи за партою, він крадькома кидав погляди на русяві кучері та округлі форми, які приховувала тканина сукні, а недавно заявив батькам, що бажає одружитися з міс Харріс. Звичайно, місіс та містер Болтони висловили своє невдоволення щодо цього, бо вважали, що Харріси надто бідні для них. Коли запропонували сину кандидатури потенційних наречених, він лише тупнув ногою та влаштував справжню істерику, наче капризне дитя, якому потрібна лише Хлоя! Болтони неабияк балували Руперта й у всьому догоджали, отож, залишилося змиритися з черговою забаганкою сина.

Недільного сонячного дня звивистою стежиною селища прямував відкритий екіпаж, у якому Майкл, Хлоя та Джоанна бурхливо обговорювали свою подорож до притулку з наміром влаштувати дітям свято й пригостити смаколиками з пекарні. Працівники зрання завантажили чимало картонних коробок з випічкою.

По дорозі молоді особи милувалися мальовничими краєвидами селища, акуратні будинки потопали в зелені дерев, луки рясніли барвистими квітами. Неймовірно щасливою давалася Джоанна, яка із сестрою сиділа навпроти Майкла. Сонце грайливо виблискувало в її сірих очах, а усмішка не сходила з обличчя. Ще один день, проведений з Майклом… Господи, чи треба більшого щастя? Парубок іноді кидав захоплені погляди в бік Джо, а дівчина сором’язливо опускала очі, хоча й невпинно щебетала, завзято обговорюючи майбутні заняття з діточками.

Екіпаж зупинився біля кованих воріт, а працівники притулку зустрічали прибулих. Також назустріч вийшов і керівник закладу, літній чоловік у сірому, доволі скромному костюмі та простому фетровому капелюсі, який вдало приховував залисину.

— Вітаю, містере Ланді, — Майкл спритно зістрибнув на землю й простягнув руку керівнику на знак привітання. — Проведу з дітьми кілька занять та опісля влаштуємо їм свято!

— Вітаю, містере Роджерс та юні леді! Дякую, що завітали до нас! — чоловік ввічливо всміхнувся, а з-за його спини діловито вийшов Руперт, який наблизився до екіпажу з наміром допомогти Хлої злізти. Він якось зніяковіло привітався, а дівчата відразу зауважили, що Болтон вбрався, наче на свято. Звичайно, дорогий одяг не приховає огрядність, любив юнак гарно поїсти… Штани в біло-синю клітинку мали кумедний вигляд, хоча Руперт вважав, що це відповідає моді й красиво. З-під довгого циліндра-капелюха стирчали руді пасма прилизаного назад волосся, повне обличчя рясніло веснянками, а погляд примружених маленьких очей вже блукав вигинами фігури Хлої… Як же личила дівчині пастельно-блакитна сукня, хоча Болтону це вбрання здавалося трохи простецьким. Якщо міс Харріс стане його дружиною, неодмінно замовить для неї розкішні сукні! Вже подумки уявляв, що наряджатиме Хлою, мов ляльку…

Невелика кам’яна споруда притулку здавалася доволі похмурою, хоча в теплу пору року неабияк милували око кущі квітучих троянд та зелень дерев довкола. Прибулі відвідувачі зайшли всередину, Хлоя зі смутком задумливо споглядала сірі й незатишні кімнатки, де мешкали сироти. Обшарпані стіни, маленькі й незручні ліжечка, мінімум меблів… Виникало бажання покращити побут цих знедолених діточок, прикрасити приміщення квітами, зрештою, зробити гарний ремонт, адже в деяких верхніх кімнатах і дах протікав… Проте, директор натякнув зітхаючи, що на все це бракує коштів. Доводиться економити й раціонально використовувати засоби на нагальні потреби сиріт, яких ще треба вдягати та годувати. Зважаючи на це, Хлоя вирішила, що в майбутньому регулярно навідуватиметься сюди й пригощатиме дітей смаколиками.

Майкл із Джоанною провели кілька цікавих та пізнавальних занять. Дітлахи захоплено слухали, як Роджерс розповідав про географію та історію Англії, адже тутешні строгі й похилого віку вчителі не так цікаво доносили інформацію. Тим часом Джоанна проводила заняття з молодшими дітьми, навчаючи писемності та арифметиці.

Зрештою, опісля усіх запросили до просторої зали їдальні, де влаштували загальне чаювання. Близько тридцяти сиріт розташувалися за зсунутими докупи довгими столами, радісно споглядаючи чимало запашної випічки, розкладеної перед ними на тарілках. Діти намагалися поводитися чемно, стримано в присутності керівника закладу та кількох вчителів, вони попри святкове чаювання здавалися похмурими та скутими, нелегке життя в притулку позначилося на формуванні характеру й психіки. Сестрам Харріс не до вподоби була та гнітюча атмосфера, яка панувала в закладі. Дівчата намагалися радо посміхатися й підбадьорювати дітлахів, ввічливо  спілкуючись та відповідаючи на їхні запитання.

Серед присутніх за чаюванням виокремлювалася дебела постать Руперта, який поважно сидів за столом та куштував булочку з ізюмом. Він приїхав сам, без батька, адже в Болтона чимало справ. Юнак сидів навпроти Хлої, кидаючи на дівчину відверті погляди. Звичайно, його геть не цікавили оточуючі дітлахи в простецьких коричнево-сірих вбраннях, проте випічка доволі смачна…

Сидячи за столом, Хлоя не могла не помітити зацікавленість Руперта і це її неабияк дратувало. Можливо мати би зраділа заможному зятю, але дівчина і думати про таке не бажала! Чомусь гидко навіть уявити, як він торкатиметься… Зрештою, яке заміжжя, якщо думки зайняті звітами та новими рецептами? Також ще треба обміркувати, як саме покращити життя цих знедолених дітей! Можливо, хоча б солодкі булочки та пироги з джемом потішать сиріт? Подумки Хлоя вже виділила з бюджету кошти на випічку для них. А також не завадило би знайти ще меценатів, попри свій статок, доволі заможний та скупий містер Болтон не вельми цікавиться потребами дітей.