Вечеря

Ассирійське королівство є одне з найвідоміших королівств на континенті. Воно славиться власними печерами, оскільки там є багато кристалів котрими живляться дракони. Ці кристали є як духовна їжа. Мені подобається наше королівство, наша культура, але я не можу зрозуміти, чому ми воюємо з сусіднім королівством.

            Мікенське королівство також має власні печери з кристалами, але не так багато як ми. Ми також маємо дракони як і вони, але у чому ми виграємо це є доступ до моря, ми маємо багато портів через які ми експортуємо кристали іншим дрібнішим королівствам, та ми також маємо багато інших карт, але нем цього не розказують. Та я хочу про це дізнатися,не знаю чому але це завжди мене манить, загадка нашої країни. Моя мати завжди говорить: “ Ти не повинна приборкати дракона, ти повинна продовжити сімейну справу ” . Інколи я думаю: “ Коли це все закінчиться ?  “ . Я не можу зрозуміти, чому я повинна це робити, адже я не є єдина дитина в сім'ї.  В нашій сім'ї є четверо дівчат. Я розумію, що я є старша дитина в сім'ї, але я не повинна робити цього. 

         Моя сім'я займається видобутком кристалів для драконів. В один прекрасний день, коли я читала книгу про будову та види драконів, моя мати прийшла і сказала: “ О, моя люба Елевтеріє, ти знову читаєш ці книги про драконів. Я думаю ,ти знаєш, що ти не повинна ставати вершницею,- Я стиснула руки в кулак,- звісно мамо”. Я розумію, що говорити з нею про це - безглуздо, тому я вирішила, що я буду робити так, як хочу.

-   Сьогодні ми підемо на вечерю до сімейства Алкмеонідів, і ти також  будеш там. 

     Вона сказала це з такою гордістю, наче збирається на офіційну вечерю з королем. Алкмеоніди є одне з сімейств, яке має великий сімейний бізнес. Вони славляться якісною зброєю та власно вирощеними драконами.

Вони мають тільки одного сина. Моя третя сестра Кассандра їй подобається їхній син. Наші відносини з Касандрою не є ідеальні, але ми не сваримось як Дороті і Феміс. Кассандра є доволі розумною на свої вісімнадцять років в сфері наук.

-Я знаю мамо. 

Вона ще не знає, що я не збираюсь їхати на цю вечерю. Адже я  знайшла більш цікавіше місце-печера, якої немає на мапі. Для мене це є досить дивно, бо я досліджую місцеву мапу вже як три роки. Я планую піти туди сьогодні в обід.

       Я сподіваюся знайти  там дракона. Оскільки там є всі ознаки голубого дракона-це мій улюблений вид. Голубим драконам подобається гірська місцевість з річками та озерами. Так написано у книзі, яку я читала у кабінеті свого батька. 

-Ти мене чула Елевтерія ?

-Так, мамо

Ви запитаєте мене: “ Ельтеріє, чому ти не можеш піти туди в інший день ? “- а я відповім: “ Я не можу зробити це в інший день, оскільки моя мати контролює кожен мій крок, і голубі дракони ніколи не сидять на одному місці, тому я вирішила піти туди сьогодні ”. Мені дуже цікаво, який вираз лиця вона буде мати, коли дізнається, що її доньки немає дома.

-Одягни цю червону сукню - вона буде ідеально контрастувати із твоїми золотими кучерями.

Моє лице спохмурніло, коли я побачила червону атласну сукню з повністю оголеною спиною та повністю закрита спереду.

-Ти ж знаєш, що я ненавиджу червоний колір.

Вона подивилась на мене своїм холодним, та зневажливим поглядом, і мовила:

-Якщо це через цей п'ятирічний випадок, то це - дурне виправдання, бо це норма для нас, Ельтеріє.

Мені було п'ятнадцять років, коли я вперше побачила червоного дракона. Мій батько був вершником, і він часто брав мене із собою на застави, щоб тренувати мене, оскільки він знав, що я стану вершницею. Але, коли був напад на одну із застав-  була жорстока битва, мало хто залишився живим,я лише пам'ятаю багато крові на собі, там було багато червоних драконів, які славляться своєю жагою до крові,  з часом я до цього привикла, але червоний колір тепер асоціюється мені з цією жорстокою битво. 

-Для кого як, мамо.