Розділ 6

Тонка фігура, що з’явилася в дверному отворі, здавалася майже дитячою, але аура, яка від неї виходила, була гострою, як лезо бритви. Це був юнак із гострими рисами обличчя, одягнений у сріблясто-сірий шовк, що переливався, наче ртуть. Його очі бігали по кімнаті з неймовірною швидкістю, зупиняючись на кожному з нас лише на мить.

​— Рін, — процідив крізь зуби Шуо, і його магічне віяло розкрилося з сухим клацанням. — Рік Миші. Ти завжди з’являєшся там, де пахне розбратом.

​— О, Драконе, ти такий передбачуваний, — Рін засміявся, і цей звук нагадав мені шкрябання металу по склу. — Поки ви тут граєте в сімейну драму з нашим великим і дурним Тіаном, справжня гра вже майже закінчена.

​Тіан, який ще мить тому був готовий здатися під впливом амулета Ліани, раптом схопився за голову. Його очі знову затягнуло темрявою.

— Ти... ти обіцяв, що я буду першим! — прохрипів Бик, звертаючись до Ріна.

​— І ти будеш ним! У світі, який завалиться під власною вагою, ти будеш єдиним, хто стоятиме на ногах, — Рін підморгнув мені, і я відчула огиду. — Але для цього мені потрібен не лише сувій, а й Ключ.

​Я відчула, як під моїми ногами підлога стала дивно м’якою.

​— Ліано, бережися! — вигукнув Хань, кидаючись до мене, але було запізно.

​Зі щілин у паркеті почали вилазити тисячі крихітних тіней, схожих на мишачі хвости. Вони обплели мої щиколотки, позбавляючи можливості поворухнутися. Рін лише клацнув пальцями, і Тіан, наче маріонетка, зробив різкий випад, відштовхуючи Ханя та Сіня в різні боки.

​— Віддай їй сувій, Тіане, — наказав Рін.

​Велетень слухняно витягнув із-за пазухи сувій Зодіаку. Але він не був таким, як раніше. Половина сувою почорніла, а печатка, яку я зламала, тепер диміла зловісним фіолетовим вогнем.

​— Рівновага вже порушена, — Рін посміхнувся, підходячи ближче до мене. Його погляд зупинився на моєму амулеті. — Ця брязкальця тобі не допоможе. Мені потрібна твоя кров, Ключ, щоб скріпити новий договір. Договір, де Миша назавжди залишиться на вершині.

​— Тільки через мій труп! — Сінь видав неймовірний рик і в одному стрибку перетворився — цього разу прямо в кімнаті.

​Він не став повнорозмірним тигром, це була проміжна форма: людина з тигрячими лапами, хвостом і пазурами, що світилися вогнем. Він врізався в Тіана, і вони обоє вилетіли крізь розбите вікно на вулицю, зносячи по дорозі залишки моїх меблів.

​Шуо ж зосередився на Ріні.

— Ти переоцінив свою хитрість, маленька гризуне, — Дракон підняв руку, і в кімнаті почав кружляти крижаний вихор. — Ти маніпулював болем Тіана, але ти забув, що справжня сила Зодіаку не в порядку місць, а в єдності елементів.

​— Єдність? — Рін пирхнув. — Подивися на них! Вони ненавидять один одного!

​Я відчула, як пута на моїх ногах затягуються сильніше. Амулет у моїй руці став гарячим. Я зрозуміла: якщо я зараз нічого не зроблю, Рін використає Тіана як таран, щоб остаточно розірвати сувій.

​— Шуо! Хань! — крикнула я. — Не бийтеся з ним по одному! Він живиться вашою ворожнечею!

​Я заплющила очі й зосередилася на теплі амулета, намагаючись передати його не лише Бику, а й Сінню, який лютував на вулиці.

​— Тіане! — мій голос пролунав дивно гучно, перекриваючи шум битви. — Він боїться тебе! Рін боїться твоєї доброти, тому й зробив тебе своїм рабом! Згадай, чому ти допоміг Миші того дня! Це була не слабкість — це була велич!

​На вулиці почувся важкий удар, а потім — тиша. Тіні навколо моїх ніг раптом зів’яли й розсипалися попелом. Рін скривився, ніби від зубного болю.

​— Що ти робиш, смертна?! — заверещав він.

​В цей момент у вікно заскочив Сінь — він знову був людиною, але на його плечі спирався важко дихаючий Тіан. Бик тримав сувій у тремтячих руках. Його очі були чистими.

​— Вона права, — прохрипів Тіан, дивлячись на Ріна. — Я допоміг тобі тисячі років тому не тому, що був дурним. А тому, що ти був маленьким і слабким. І зараз... ти все ще такий самий.

​Рін зрозумів, що план провалився. Він блиснув очима, перетворився на сріблястий туман і прослизнув у щілину в підлозі.

— Це ще не кінець! — долетів його голос. — Сувій уже зіпсований! Без повної печатки світ все одно згасне!

​Ми залишилися в напівзруйнованій вітальні. Кольори за вікном стали ще тьмянішими — тепер світ виглядав як стара чорно-біла фотографія.

​— Він правий, — Шуо підійшов до сувою, який тримав Тіан. — Сувій помирає. І ми разом із ним.

​Я подивилася на своїх чотирьох (тепер уже чотирьох) Хранителів. Сінь був у крові, Хань — у пилу, Шуо — блідий від виснаження, а Тіан — розбитий горем.

​— Ні, — сказала я, підходячи до них і кладучи руку на почорнілий сувій. — Ми знайдемо спосіб. Тепер у нас є Сила, Мудрість, Доброта і Чесність. Залишилося знайти те, що з’єднає це все разом.