Остання надія

Холодний вітер свистів навколо крижаної гори, коли ніндзя залишали храм.

Зейн тримав уламок Печатки Стихій у руках. Його блакитне світло освітлювало дорогу перед ними.

Джей полегшено зітхнув.

— Ну хоча б цього разу Райкер нічого не вкрав.

Кай усміхнувся.

— І Зейн був просто неймовірний.

Коул кивнув.

— Це була справжня битва майстра льоду.

Зейн спокійно відповів:

— Це була командна перемога.

Ллойд подивився на уламок.

— Але це ще не кінець.

Нія підійшла ближче.

— Ми знаємо, що Лорд Вейл Обсідар вже має два уламки.

Кай похмуро сказав:

— І якщо він знайде інші…

Ллойд закінчив його думку:

— Він може зламати Печатку Стихій.

Ніндзя мовчки подивилися один на одного.

Вони розуміли, що часу майже не залишилось.

— Повертаємось у Храм Спінджитсу, — сказав Ллойд.

— Там ми вирішимо, що робити далі.

Через кілька годин…

Ніндзя стояли у великій залі Храму Спінджитсу.

Уламок лежав на кам’яному столі.

Він тихо світився.

Зейн дивився на стародавній сувій, який вони знайшли у храмі.

Його очі швидко аналізували символи.

— Я переклав напис, — сказав він.

Усі підійшли ближче.

— Тут сказано про останній уламок Печатки Стихій.

Джей нахилився вперед.

— І де він?

Зейн показав на карту Ніндзяго.

На ній світилася одна точка.

— У Загубленому храмі тіней.

Коул нахмурився.

— Це звучить небезпечно.

Нія тихо сказала:

— Якщо ми не знайдемо його першими…

Кай стиснув кулак.

— Райкер і Обсідар заберуть його.

Ллойд подивився на своїх друзів.

— Тоді у нас немає вибору.

Він підняв меч.

— Це буде наша остання місія.

Усі ніндзя кивнули.

Вони знали...

Що попереду на них чекає найважча битва.

Бо в темряві...

Лорд Вейл Обсідар уже готувався до фінального кроку.

                                     Сторінка-28