Справжній ворог

У храмі стало дуже тихо.

Кай подивився на уламок у своїй руці.

— Як це… не справжній?

Зейн підійшов ближче.

Його очі знову засвітилися, коли він сканував уламок.

— Це копія, — спокійно сказав він. — Дуже добре зроблена… але все ж копія.

Джей здивовано розвів руками.

— Тобто… ми билися з гігантським кам’яним монстром… за підробку?

Коул похитав головою.

— Мені це зовсім не подобається.

Ллойд оглянув темний зал храму.

— Значить, хтось забрав справжній уламок раніше.

І раптом…

З темряви знову пролунав сміх.

Тихий.

Холодний.

— Ха… ха… ха…

Ніндзя миттєво приготувалися до бою.

Кай виставив меч.

— Хто там?!

Із темної частини храму повільно вийшла фігура.

Вона була у довгому чорному плащі.

Обличчя приховувала темна маска.

У руці він тримав…

Справжній уламок Печатки Стихій.

Він світився сильніше, ніж копія.

Ллойд зробив крок вперед.

— Ти…

Незнайомець нахилив голову.

— Дякую, ніндзя.

Джей нахмурився.

— За що?

Незнайомець трохи підняв уламок.

— За те, що відволікли храмового стража.

Кай стиснув зуби.

— Ти використав нас.

— Саме так.

Темна енергія тихо крутилася навколо незнайомця.

Ллойд уважно дивився на нього.

— Хто ти?

Незнайомець повільно зняв маску.

Усередині храму пролунав тихий подих здивування.

Кай прошепотів:

— Неможливо…

Перед ними стояв колишній ніндзя.

Його очі світилися темно-фіолетовим світлом.

— Моє ім’я… Райкер.

Джей моргнув.

— Я щось не пам’ятаю тебе в школі ніндзя.

Райкер усміхнувся.

— Тому що я був там… дуже давно.

Ллойд нахмурився.

— Що тобі потрібно?

Райкер підняв уламок.

— Печатка Стихій.

Він подивився на ніндзя.

— Коли я зберу всі уламки… я відкрию силу, яку ніхто не бачив тисячі років.

Коул зробив крок вперед.

— Не вийде.

Кай підняв меч.

— Ми тебе зупинимо.

Райкер тихо засміявся.

— Спробуйте.

Раптом темна енергія навколо нього спалахнула.

Він підняв руку.

І тіні на підлозі почали рухатися.

— Але сьогодні…

Він подивився на уламок.

— У мене вже є те, що потрібно.

Темрява раптом закрутилася навколо нього.

Ллойд крикнув:

— СТІЙ!

Але було пізно.

БАХ!

Темна хвиля заповнила храм.

Коли світло зникло…

Райкера вже не було.

Лишився тільки холодний вітер.

Джей повільно сказав:

— Ну… це дуже погано.

Ллойд подивився на копію уламка.

— Якщо він збере всі частини Печатки…

Зейн закінчив думку:

— Сила стихій може вийти з-під контролю.

Кай стиснув кулаки.

— Тоді ми знайдемо його.

Джей усміхнувся.

— І заберемо уламок назад.

Ллойд кивнув.

— Це тільки початок.

Десь далеко….

У темряві ночі…

Райкер дивився на справжній уламок.

І усміхався.

                                    Сторінка-19