Справжня сила блискавки

Каміння падало зі стелі храму.

ГРРРР…

Тіньовий страж зробив ще один крок.

БУМ.

Ллойд ледве втримав рівновагу.

— Ми довго його не стримаємо! — крикнув він.

Коул знову вдарив по підлозі.

— Тоді треба швидше!

Але страж став ще сильнішим.

Він різко замахнувся мечем.

БАХ!

Коул ледве відскочив.

— Ого… це було близько!

Тим часом…

на іншому боці залу Джей лежав на підлозі.

Він повільно підняв голову.

— Ух… моя спина…

Кай відбивав удари двох воїнів тіні.

— Джей! Піднімайся!

Джей спробував встати.

Але командир уже наближався.

Уламок Печатки світився у його руці темним світлом.

— Все закінчено, — холодно сказав він.

Джей подивився на уламок.

Потім на Кая.

Потім на свої руки.

Вони знову почали світитися.

Електрика тихо тріщала.

— Ні, — тихо сказав Джей.

Командир зупинився.

— Що?

Джей повільно піднявся.

Блискавки почали збиратися навколо нього.

— Я сказав… ні.

Електрика ставала сильнішою.

Світло наповнило храм.

Кай здивовано подивився на друга.

— Джей…

Навіть Зейн обернувся.

— Рівень енергії стрімко зростає.

Командир нахмурився.

— Неможливо…

Джей глибоко вдихнув.

Його очі засвітилися синім світлом.

— Ти хочеш силу?

Він підняв руки.

Блискавки вибухнули навколо нього.

— ОТРИМАЙ!

— ГРАНДІОЗНА БЛИСКАВКА!

ГРРРРРААААХ!

Гігантський розряд електрики вирвався вперед.

Він пролетів через увесь храм.

І врізався прямо в командира.

БААААХ!

Темна енергія вибухнула.

Командира відкинуло назад.

Уламок вилетів із його руки.

Кай широко усміхнувся.

— Оце удар!

Джей важко дихав.

— Кай… уламок!

— Уже!

Кай миттєво кинувся вперед.

Він стрибнув…

І схопив уламок Печатки.

У ту ж секунду…

Темна енергія в храмі почала зникати.

Тіньовий страж раптом завмер.

Його очі згасли.

Він зробив ще один повільний крок.

І…

ГРУУУМ!

Гігант розсипався на шматки каменю.

У храмі запанувала тиша.

Пил повільно осідав.

Коул видихнув.

— Нарешті.

Ллойд підійшов до Кая.

— Ти його тримаєш?

Кай підняв уламок.

Тепер він світився слабким світлом.

— Так.

Джей усміхнувся і сперся на колону.

— Ну… це було епічно.

Але раптом…

Зейн подивився на уламок уважніше.

Його очі знову засвітилися.

— Це дивно.

Кай нахмурився.

— Що?

Зейн відповів тихо:

— Це… не справжній уламок.

Усі завмерли.

Джей моргнув.

— Стоп.

— ЩО?!

Зейн подивився на темряву храму.

— Справжній уламок… вже забрали.

І десь у темряві…

Хтось тихо засміявся.

                                Сторінка-18