Храм Небесного Шторму

Високо в горах Ніндзяго вітер був холодним і різким.

Хмари повільно оберталися навколо вершини, ніби приховує щось від сторонніх очей.

Саме тут, на самому краю скелі, стояли стародавні руїни, "Храм Небесного Шторму".

Чому всі стародавні місця завжди на вершинах гір? буркнув Джей, намагаючись перевести подих.Невже не можна було побудувати храм...ну...десь ближче до дороги.

Кай усміхнувся.

Бо тоді злодіям було б надто легко дістатися.

Джей озирнувся на нескінчену прірву позаду них.

Повір, якщо хтось дійде сюди, він уже заслужив цей скарб.

Вони піднялися до кам'яних воріт храму.Стародавні колони було розбиті, але символи на них усе ще слабко світилися.

Зейн казав, що другий уламок має бути тут, сказав Кай, оглядаючи символи.

Так, і ще він сказав, що тут можуть бути пастки, додав Джей.

Джей...

Що?

Ти тільки що наступив на плиту.

Джей повільно опустив погляд.

Під його ногою камінь засвітився блакитним світлом.

Ой.

У наступну секунду з колон вирвалися блискавки.

БІЖИ! крикнув Кай.

Джей стрибнув убік, і електричний розряд вдарив у землю поруч із ним.

Серйозно?! закричав він.Пастки з блискавками? Це ж моя стихія!

Значить, тобі пощастило! відповів Кай, ухиляючись від нового розряду.

Джей раптом усміхнувся.

А знаєш що...можливо, це навіть добре.

Він підняв руку.

Блискавки навколо храму почали змінювати напрямок.

Якщо ця пастка працює на блискавці...сказав Джей, концентруючись, то я можу нею керувати.

Світло навколо стало яскравішим.

Електрика почала обертатися навколо нього, ніби шторм, який він стримував силою волі.

Кай...відійди трохи.

Чому?

Бо зараз буде голосно.

Джей різко опустив руки.

Уся енергії храму зібралася в один потужний розряд і вдарила прямо в центральні ворота.

Гримнув вибух.

Кам'яні двері тріснули й повільно відкрилися.

Тиша повернулася.

Джей видихнув.

Ось тепер можна заходити.

Кай похитав головою.

Іноді я не розумію, ти геній чи просто божевільний.

Трохи того, трохи іншого, усміхнувся Джей.

Але коли вони зайшли в храм...

Їхні усмішки зникли.

Бо всередині вони побачили щось несподіване.

У центрі залу вже стояли троє воїнів тіні.

І один із них тримав у руках другий уламок "Печатки".

Запізнилися, ніндзя, прошепотів один із них.

І храм раптом наповнився темною енергією.

                                 Сторінка-13