Кірілла
Я знала кожен крок і йшла до цеї миті,
Бо світ достойний помічі моєї.
В мені настоювались міць і Божі сили.
У вишню серця у кінці вмокнуть списом — трофеєм.
Приспить мене шалений брат Побореного Зла —
То лють за нього, що жевріла ще в утробі.
Пророцтво створене, ухвалене, а я…
Я спатиму вже завишневлена на тобі.
В очах ловлю кохання лагідний відтінок
І крик душі, що в друзки розлетілася — прости.
Я врятувала світ, але цей вчинок
Ховав бажання, щоб живим лишився ти.
Мене чекає Дім Небесний — світ без протиріч,
Не плач, любове, знай — твоє життя лиш почалось.
А так хотілося хоча б ще раз побути віч-на-віч...
Але моє «Вино вишнево-градове» збулось.
#3780 в Різне
#928 в Поезія
#10923 в Любовні романи
вірш про дівчинку та її фантазії, лінія долі, відданість почуттям
Відредаговано: 11.03.2026