Печатка поетичного дива: Сузір'я багатосюжетності

ГЛАВА 2. Реальність у снах

Сни малювали, як за руки узявшись,
На дамбі підпригнувши й вгору піднявшись,
Ворон і Ластівка летіли крізь ріки,
Так ніби їм доля бути разом довіку.

Різкі переходи, поява нових локацій,
Наче збірка дрібних, кам'яних аплікацій.
У віртуальному світі зупинились обоє,
Не граючи ролі, залишились собою.

До Ворона Ластівка притиснулась всім тілом,
На фоні всіх інших вона йому така мила.
Її образ лавандовий щезне з вогнями,
Які гріють душу разом зі снами.

Та поки горять свічки під гірляндами,
Гілки погляду їх виростають приватними.
Ворон думками пестить надію,
Що доля сплести докупи їх мрію:

Побачити Ластівці хоч раз іще Ворона,
Ворону стати персонажем із пороху
Історії, що Ластівка сама написала,
Чим власне сердечно Ворона вкрала.

Kara Star

Подобається

#3528 в Різне
#854 в Поезія
#10521 в Любовні романи

У тексті є: вірш про дівчинку та її фантазії, лінія долі, відданість почуттям

Відредаговано: 07.02.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись