Печатка поетичного дива: Сузір'я багатосюжетності
ГЛАВА 1. Ніч світлішає
Грація
Ти такий фальшивий, як і я,
Помішуючи солодкувату кашу буднів,
Остерігаючись людей з безживними очима,
Ти сам по вуха вже у НеЖитті.
Ласкавий цар, що грає у звірятка,
Моє кохання, запаковане на дні.
Мій імпульс феєрверків неіснуючого щастя,
Розкіш моя, захист від бажання гнити.
Ти не є набір словесний, ти активна суперечка:
Срібне царство ніжних лілій чи самотній розпач?
Безримована лінійка, що вимірює шкалу
Мого пришвидшенного у вогні серцебиття.
Оксим
Я заслужив поему без римованого сенсу?
Ти втекла, моя любов, а я ще досі на балконі.
Веду з собою монологи, вдаряюся у власні межі
І обираю кого смакуватиму: тебе у її тілі, чи її?
Адрі знає, що я люблю — всі потреби в ліжку,
Та я сумую за цукеркою, що мовчки насолоду з моїх рук приймала.
Отруйні краплі по вагону твого погляду стікають,
Я б не пішов від тебе так, як це зробила ти.
Ти кажеш — в мене біла аура на фоні неба,
А я в твоїх очах розбитих споглядаю на життя.
За спиною нашою вже були вибрані «живі дороги»,
Та я би вічність безтурботно лежав з тобою так в обнімку.
#1843 в Різне
#449 в Поезія
#6423 в Любовні романи
вірш про дівчинку та її фантазії, лінія долі, відданість почуттям
Відредаговано: 20.01.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
