Печатка поетичного дива: Сузір'я багатосюжетності

ГЛАВА 3. Мрія на яву

Кірілла

Очі. Одяг. Заходжу як модель я у твій клас,
Погляд ти кинув і час так нібито застиг для нас.
Я б так хотіла з тобою ніжний танець хочаб раз.
«Як я її кохаю...»,
Як все-таки кохаю сильно Вас.

Я не змогла це втримати в собі —
Кохання, що плелося в нікуди.
І я накинулась на нього ніжно,
«Її я з усім серцем обійняв,
В житті були лиш дотики забав,
А з нею в мене недостача кисню».

Його руки. Так ніжно ще ніхто не пригортав,
Що ж він, цікаво, в момент наших обіймів відчував?
Раптом ми в танці сплелися, наче дві близькі душі,
Краще не знати як сильно билися серця наші.

Ібрагім

Я задихався, наче у воді,
Та з нею б залишився назавжди.
Нехай я тільки вчитель твій, кохана.
«Вуста твої так близько. Я пливу...
Ти наче моя мрія на яву...
Та серце враз схопило мене сильно.

Я б на підлогу повалилась,
Якби ти не тримав в руках.
Я б на кристалики розбилась,
Якби не відчула твоїх ласк.
Я ніби в інший світ впадаю,
Все обгортає темнота.
Що відбувається — незнаю,
Та в серці біль не до добра».

Її прекрасний погляд був пустим,
Я в догадках вже гублюсь: «Що же з ним?»
Чому і битись серце перестало?
Кохана, покидати ти не смій,
Я ж тільки но знайшов тебе, постій..!
«Подарувала я предсмертний танець».

Kara Star

Подобається

#1843 в Різне
#449 в Поезія
#6423 в Любовні романи

У тексті є: вірш про дівчинку та її фантазії, лінія долі, відданість почуттям

Відредаговано: 20.01.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись