Печатка поетичного дива: Сузір'я багатосюжетності

ГЛАВА 1. По той бік осіннього погляду

Графиня Кералін

Відійди від мене, бо тебе жадаю я ще більше,
Обійми мене, душою прислонися якнайближче.
Не хочеш бути моїм... «Ким же?» ...Старшим братом?
З тобою відмежовуюсь від світу, наче плато.

«Все не стиха твої слова, я бачу ти палаєш»,
Будь ласка замовчи, бо я заткну, ти ж знаєш.
«Заткнеш? Мене?!» — почувся сміх осінній,
Бо так кумедно ще ніхто не спопеляв донині.

Графиня Кералін наблизилась до графа Муро.
Його очам так загадково посміхнулись її губи.
По той бік погляду осіннього сплелися в танці,
У долі їхньої на вечір не було інших варіацій.

Граф Муро

Хутчіш торкнись мене долонею, я хочу це відчути:
Нестримний серця гул, що змушує про все забути.
О моя Кералін, тепло осіннє в серці розпалила,
«О любий графе Муро» ... Цим мене і погубила.

У сновидіння ти наважилась прийти до мене.
Що ж ховали твої думи? «Я приходила по тебе.
Для Графа й свічку запалила, все як книжка пише».
У снах промовила ти фразу... «Тебе я не залишу?

Все вірно, мій солодкий Муро»... Що ж це коїться зі мною?
«Коли счезаєш з мого дня, лишаюсь подумки з тобою.»
І тільки погляд твій осінній возвеличує до неба,
«В цій осені лиш ти і я. Більше нікого нам не треба».

Kara Star

Подобається

#1843 в Різне
#449 в Поезія
#6423 в Любовні романи

У тексті є: вірш про дівчинку та її фантазії, лінія долі, відданість почуттям

Відредаговано: 20.01.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись