Розділ 25. У світі жахіть

Лера сиділа біля ліжка брата клюючи носом. Втома брала своє. Провівши подушечками пальців по тильній стороні його долоні, вона придушила ще одне важке зітхання.

Минуло два дні, а жодних покращень не було. Лікарі іноді приходили, дивилися на екрани, на які виводилися показники їхньої життєдіяльності. Умовляли її не витрачати час, а потім йшли.

У лікарні їх навіть не спромоглися переодягнути в лікарняний одяг! До них взагалі намагалися не підходити ближче, ніж на пів метра.

Лера сердилася на себе, на лікарів, які не могли, або не хотіли допомогти її братові. На журналістів, що чергували під вікнами лікарні й намагалися її зловити дорогою до будинку Мерліна.

«Скоро все закінчиться. Скоро всі забудуть!» — щоразу повторювала вона собі.

Лера намагалася тримати себе в руках і не піддаватися істериці.

Двері грюкнули, що змусило її виринути з тривожних думок. Цього разу до палати увійшов Мерлін та доктор Колінз. Лера його добре знала, того року він швидко поставив Соню на ноги. Доктор Колінз вважався найкращим у цьому місті. І Лера сподівалася, що він їм допоможе.

— Вибач, Мерліне. Я зробив все що міг! Такого зілля, що занурило їх у сон, я не знаю! Їм стає лише гірше.

— Скільки? — сухо запитав Мерлін.

— Може день, може два, а може кілька годин. Нікому не відомо.

Лера прислухалася до їхньої розмови. Нутрощі звело судомою.

— Це правда? Невже їм неможливо допомогти?

— На жаль, я не знаю як. — розвів руками чоловік. — Але я намагатимуся до останнього!

Подякувавши, Лера знову повернулася до ліжка брата.

«Має бути щось!»

У вікно навпроти вдарилася маленька різнокольорова пташка. Сівши на підвіконня, вона зробила кілька стрибків, і пурхнула.

Провівши її поглядом, Лера опустила задумливий погляд на руки. Раніше вона б нізащо не повірила, що вони можуть перетворюватися на крила. Похитавши головою, вона відігнала мару. Але образ довгих кігтів, що розривають тіло, ніяк не йшов з думок. Якби зараз вони з’явилися, вона видерла ними Влада з лап самої смерті.

Нахилившись, вона поправила хлопцеві ковдру. Навіщо та взагалі потрібне в таку спеку? Край його футболки був забруднений засохлою кров'ю. І в цей момент її очі натрапили на кишеню. Запустивши руку, дівчинка витягла складений у шість разів аркуш.

— Не зрозуміла... — розгорнувши знахідку, вона пробігла по ній поглядом.

Кров ударила у скроні, а перед очима замиготіли різнокольорові вогники. Схопившись на ноги, Лера вже кинулася до дверей, але потім знову повернулася до ліжка.

— Потерпи трохи. Я скоро. — чмокнувши його в гаряче чоло, вона вибігла за двері.

Все було дуже просто. Як вона сама до цього не додумалася?! Не ставши викликати таксі, дівчинка відкрила крила та злетіла. Натовп журналістів уже мало її цікавив.

Приземлившись перед будинком Мерліна, вона засунула ключ у замок, і ривком відчинила двері. Не звертаючи уваги на біль у грудях і дихання, що збилося, Лера промчала до своєї кімнати. Її речі й досі стояли не розпаковані. Побачивши господиню, Мотя підняв мордочку.

Кидаючись від валізи до шафи, дівчинка судомно намагалася згадати, куди поклала торішній конспект із зілля.

Висипавши весь вміст валізи на підлогу, вона схопила чарівну паличку, що лежала на ліжку. Вчора її хтось знайшов у руїнах печери та приніс сюди.

— Гелада конспект!

Видавши несамовитий м'яв, Мотя зіскочив з ліжка на підлогу та наїжачився. Всі конспекти, що були в кімнаті, полетіли на Леру. Вона встигла лише прикрити голову руками.

— Вибач, Мотя. — кинувши на кошеня винуватий погляд, дівчинка присіла на підлогу.

Потрібний конспект вона знайшла через п'ять хвилин. Кинувши його на ліжко, Лера судомно вдихнула носом повітря. Думки плуталися, голова готова була ось-ось луснути. У такому стані вона не зможе нарізати жоден інгредієнт.

— Хоч би це допомогло! — Лері довелося на якийсь час забути за поспіх.

Минулого року професор Чикін розповідав їм, як робити Ловець снів. Тільки тоді вони були спостерігачами. Цього разу Лера була готова приготувати складніший рецепт, щоб потрапити у сон до брата.

На аркуші, що вона знайшла в кишені Влада було написано швидким почерком: Чорний Друїд напоїв їх зіллям і після того, як Влад торкнеться тебе, всі троє поринуть в сон. У тебе буде лише одна спроба. Не встигнеш зілля спалить їм мозок.

Над цим написом було намальовано карту. Хилитнувши головою, Лера подумала, що це може чийсь жарт. Але навіть якщо це так, треба спробувати.

Спустившись з конспектом та сумкою з інгредієнтами на кухню, Лера поставила казанок на вогонь. Роздавивши в ступці десять листків сушеної м'яти, дівчинка додала туди кілька крапель роси. Висипавши все в котел, вона почала нарізати корінь марнелії зеленої. Коли половину інгредієнтів було додано, Лера сіла плести чотири браслети.

Кожен складався лише з трьох ниток. Широкий браслет не було сенсу робити, а звичайну мотузку не можна було використати.