23.1

Подолавши печери, Аліна бігла лісом, озираючись. Її вже майже наздоганяла істота, схожа на тигра, але з орлиними передніми лапами. То був альфін. У дівчинки не вдалося з першого разу відгадати загадку, тому довелося вступити у бій.

Переборовши паніку, дівчинка, зрештою, пригальмувала, і виставила перед собою чарівну паличку. Слова потрібного заклинання миттєво спалахнули в голові. Ще хвилина, і дивний звір розчинився у повітрі. Радіючи, Аліна побігла далі.

Раптом десь за кущами почувся шум, і земля затремтіла. Дівчинка зупинилася, щоб озирнутися — він долинав з-під землі.

   Аліна приготувала чарівну паличку. Шум став гучнішим, переростаючи у гуркіт. Земля за кілька метрів від неї пішла тріщина і почала провалюватися. Коли пилюка осіла, дівчинка побачила високого чоловіка, що вибрався з неї, з баранячою головою та великими рогами.

— Мінотавр? — вголос подумала вона. — Говорили ж, що буде одна істота.

Невдоволення миттєво змінилося панікою. З діри з'явилася ще істота з палицею. А за ним двоє чоловіків, одягнених у легкі обладунки, підперезані змієподібними мечами. Змахнувши мечем, один із них вивів із ладу камеру, що пролітала повз. Втративши невидимість, вона впала на траву.

— Якого біса?! — пробурчала Аліна, цілячись у них паличкою. — Ми таких ще не вчили! Лікурембо!

Вона так і не зрозуміла, що сталося. Різкий біль у потилиці, а далі темрява.

* * *

Лера із заздрістю дивилася на друзів, для яких іспит уже скінчився. Вони сиділи осторонь, обговорюючи випробування. Від прикрості хотілося кусати лікті — тим, хто ще не пройшов іспит, заборонялося спілкуватися з рештою. Лера не бачила в цьому сенсу, адже в неї немає ні підручників, ні телефону. Повторити втрачене неможливо.

За порядком стежили старости трьох факультетів, які цього року закінчували сьомий курс. Староста Флурмстея — п'ятикурсник Жак Полінер був у групі з Лерою. Дівчина була цим невдоволена.

Хлопець стояв осторонь, перекладаючи чарівну паличку з однієї руки до іншої. Він нервував, постійно кидаючи погляди то на ворота, то на екзаменаторів.

Якщо йому було страшно, то що можна сказати про неї? Жак був одним із найкращих студентів. Особливо у бойовій магії. 

Лера намагалася триматися від нього подалі. Свіжі були ще спогади, як Аліна зіштовхнула її зі сходів. А до цього не раз погрожувала ледве не розправою. Леру це дратувало. Те, що Аліна ревнує Жака до неї було чути за кілометр. До того, що вони практично не перетинаються.

  Повернувши голову, шатен зустрівся з нею поглядом. Лера здивувалася, коли він підбадьорливо посміхнувся, а потім знову повернувся до воріт, що вели на іспит.

  Напруга трохи спала.

Через п'ять хвилин оголосили про готовність останньої десятки.

Наблизившись до кованих воріт, Лера озирнулася на друзів, але їх не було видно за спинами. Збираючись, дівчинка стиснула в правій руці паличку і зробила крок за браму.

Мить, і вона опинилася зовсім одна перед входом у вежу. Розгубившись, дівчинка покрутила головою, до вежі по землі повз густий туман. Шкіру вкрили сироти.

«Це просто гра! Через п'ятнадцять хвилин я буду вільна!» — Лера впевнено зробила крок до гвинтових сходів, і не зупиняючись, побігла нагору.

На вершині вежі була одна маленька кімната. Вбігши в неї, Лера злякано застигла, передпліччя пронизав гострий біль. Посеред кімнати сиділа химера, закриваючи собою прохід до потрібних дверей.

Чудовисько підняло голову лева, і з пащі почулося тихе гарчання.

Рука з чарівною паличкою ніби налилася свинцем. Лера геть забула, що на химер не діють заклинання.

— Лікурембо. — голос підвів і з горла почувся хрип.

Химера вишкірилася, піднявшись на чотири лапи. Зміїний хвіст загрозливо зашипів.

— Навесні зазеленіла, влітку загоріла, восени одягла червоні корали! Відповідаєш правильно — пройдеш далі. А якщо помилишся, тобі доведеться вступити зі мною в бій!

Чудовисько ще раз повторило загадку, і знову сіло. На підлозі з'явився пісочний годинник.

Все ще налякана виглядом химери, Лера не могла зосередитись на питанні. Відповідь крутилася десь поруч, але вона не могла її ніяк зловити. Це могло бути будь що. Або ...

— Це горобина! — випалила дівчинка до того, як встигла засумніватися у правильності відповіді.

Пісочний годинник зник. Химера рвучко піднялася на ноги, показавши ікла.

Схопившись за серце, Лера приготувалася захищатись, але чудовисько не збиралося нападати.

— Відповідь вірна. Проходь! — відійшовши вбік, химера розчинилася в повітрі.

Серце продовжувало шалено стукати в клітці грудей. Піт великими краплями стікав по чолу. Вибравшись із вежі, Лера побачила перед собою лісову стежку.

— Заспокойся. За нами стежать. У разі чого вони втрутиться! — прошепотіла дівчинка, озирнувшись на оповиті туманом вежі.

Їй не вдавалося приймати іспит за гру. Попри спеку, руки вкрилися сиротами. Ліс виглядав не затишно.