Розділ 23. Нічого не повторюється двічі

Наступного тижня було складено ще три іспити: алхімію, демонологію та алгебретику. Попри деякі труднощі, Лера з усім впоралася на відмінно. Залишився лише такий очікуваний практичний іспит.

На консультацію вона йшла з інтересом, їй скоріше хотілося дізнатися про те, що буде за три дні. Усі третьокурсники та п'ятикурсники Вольфрама зібралися у класі ростомагії. Корнелі Фуолк цього разу з ними не було. Консультацію проводила Лєна.

На викладацькому столі лежав стос альбомних аркушів. Поки студенти збиралися, Лєна, щоб не нудьгувати базікала з Флоренцією Саймон. Вони були найкращими подругами протягом усієї школи.

  Іноді Флоре кидала короткі погляди на аудиторію. Молодша сестра весь цей час трималася від неї на відстані. Вона знала, що та посварилася з друзями, і тепер скрізь ходила одна.

Соня похмуро розглядала свої руки, складені на парті. Ці іспити пройшли не так, як вона планувала. Їй хотілося добре підготуватись і знову бути для всіх прикладом. Але готуватись більше не хотілося.

Кілька днів тому вона запропонувала Уляні допомогти з алгебретикою. Вона мала проблеми з декількома темами. Але Уляна відмовилася, сказавши, що вже сама в усьому розібралася. На мить їй навіть здалося, що дівчинка відчувала незручність. У будь-якому разі Уляна подякувала, а це вже був прогрес.

Але, мабуть, має статися чудо, щоб вони знову стали друзями.

Коли всі студенти зайняли свої місця, Лєна роздала кожному по аркушу. На ньому була зображена карта острова Вечерінг. До нього ввів кам'яний міст із високими кованими воротами по обидва боки. Також острів оточував паркан. Наближатися до нього було суворо заборонено.

Спочатку студенти потрапляли на викладений бруківкою майданчик. Там знаходилися ряди лав і трибуна за якою виступала директорка. Далі була ще одна брама, менша. За ними вже розпочинався практичний іспит.

За кілька метрів від брами були дві башти, з'єднані між собою, ліс з невеликим озером, підземні та наземні печери.

— Як тільки ви пройдете крізь ворота! — Лєна показала указкою на карту, що висіла на дошці. — Накладені заклинання перенесуть вас у різні частини острова. Загалом в іспиті три етапи: замок, ліс та печери. По проходженню ви зустрічатимете істот, яких вивчали з демонології чи мистецтва духів. У когось треба буде відгадати загадку, а проти когось використовувати магію. Список заклинань, які можна використовувати, написані на звороті. Все дорівнює реальним умовам.

— Ми боротимемося з реальними істотами? — вигукнув хтось.

— Ні. Фантоми. Але здачі вони можуть дати. — відповіла Лєна. — Печери завжди були найлегшим етапом. Коли я здавала на п'ятому курсі потрібно було запалити світло й пересунути камінь на інше місце. За вами постійно стежитимуть екзаменатори. На острові є багато камер, яких ви, на жаль, не помітите. Тому допомагати комусь небажано, це іспит, а не справжній бій.

Розповівши декілька історій з минулих курсів, Лєна запитала: «У кого є питання?» Їх виявилася сила-силенна.

Здається, одна Лера з прохолодою ставилася тепер до іспиту. За три роки вона встигла неодноразово пройти його в реальних умовах. Її закидали в минуле, викрадали, намагалися нагодувати химерам.

За цей рік вона стільки всього пережила, що тепер ліниво дивилася на карту. Порівняно з її пригодами це була дитяча гра. Потрібно лише повторити все на публіку.

Лера постійно позіхала, повертаючись до гуртожитку. За цей тиждень їй жодного разу не вдалося нормально виспатися. Поки всі збиралися готуватися в ці три дні, вона мріяла про сон та поїздку додому.

* * *

Наступного дня після консультації пройшла чутка, що іспит скасують. Попри тріумф, студенти хвилювалися, адже такого не траплялося ніколи. Але вже надвечір чутки спростували.

Усі третьокурсники та п'ятикурсники до дванадцятої години підійшли до озера Ленгріни. Міст на Вечерінг був недалеко. Стояла неймовірна спека, щоб не стояти під променями Златану підлітки ховатися під деревами. На небі не було жодної хмарини.

О дванадцятій двадцять відчинили ворота, запросивши студентів на острів. Побачивши на власні очі лавки та вежі, що виднілися за парканом, Лера занервувала. Їй раптом здалося, що вона не вивчила щось важливе, і дуже шкодувала, що не стала повторювати конспекти.

Списки були вивішені ще в день консультації, тому Лері нічого не залишалося, як сісти на лаву, і чекати на свою чергу. На жаль, вона була наприкінці. До того моменту можна збожеволіти.

Андрій та Уляна сіли по обидва боки від неї. Ліза сиділа осторонь жваво обговорюючи якусь істоту з однокурсницею Натою.

Використавши заклинання для посилення голосу, директорка вийшла до трибуни. Студенти замовкли.

— Вітаю вас, третьокурсники та п'ятикурсники! Сьогоднішній іспит покаже, чому ви навчилися за ці роки. Для тих хто в майбутньому обере професію, не пов'язану з бойовою магією, сподіваюся, це будуть єдині битви. Тут вам доведеться діяти швидко. Кожна помилка може коштувати вам балів, а кожне нестандартне рішення підвищить його. Перша десятка, прошу приготуватись.

Хлопці та дівчата знову загомоніли. П'ятикурсники нервували менше, адже вони вже проходили цей екзамен.

* * *