Розділ 21. Жорстока правда

Перестрибуючи через сходинку, Джина збігла вгору сходами. Біляві пасма підстрибнули, коли дівчинка зупинилася перед дверима, і розправивши складки на сарафані, дістала з потайної кишені якісь два папірці.

Зробивши вдих-видих, вона постукала, а потім штовхнула двері.

— Привіт, Влад! — губи самі по собі розпливлися в усмішці.

Зробивши кілька кроків по кімнаті, вона побачила Влада, що стояв біля вікна. Її обличчя спалахнуло щастям. Що не можна було сказати про хлопця. Побачивши подругу, він відвернувся до вікна. Але вона цього, здається, навіть не помітила.

— Ти маєш якісь плани на вечір? Я взяла квитки у кіно. Фентезі, як ти любиш! Сходимо вдвох?

Не отримавши відповіді, дівчинка розгублено кліпнула.

— Владе? Ти мене чуєш, чи знову в навушниках? — ображено надулася Джина, і підняла руку, щоб торкнутися до нього.

Але раптом хлопчик зробив різкий випад і перехопив її руку.

— Ай, боляче! — дівчинка скрикнула від болю, намагаючись звільнити зап'ястя. Але хватка була мертвою. — Що з тобою таке?!

— Ти чого сюди прийшла?! — холодно поцікавився він, вп'явшись у неї поглядом. Здавалося, він хоче пропалити в ній дірку.

— Я ж тобі вже сказала. Пусти! — дівчинка ще раз скрикнула, відчуваючи, як починає німіти зап’ястя. — Боляче ж! Придурок!

Зсунувши брови, Влад підтягнув її до себе за руку.

— Повтори!

Тільки зараз Джина помітила, як змінилися його очі. Вони стали неживими.

— Що з тобою? — голос здригнувся, а губи затремтіли ніби вона готова була розплакатися. — Я тебе чимось образила? Владе? — дівчинка намагалася знайти в його очах хоч маленький промінчик світла.

— Зі мною все добре! Коли ти вже подорослішаєш, Джино?! Ми тут не для того, щоб гуляти! Ми маємо тренуватися! Скоро Морл покличе нас, і ми повинні виконати його наказ!

Джина хотіла швидко відповісти, але клубок став у горлі.

— Я думала, ти захочеш провести час зі мною...

— Єдине, чого я хочу це знищити сестру! Вона відчує той біль, який мені доводиться терпіти через неї! Я спалю їй мозок! — губи Влада скривилися в страшному вищирі. — Морл має рацію, від неї у нас одні біди!

— С-сестру? — пискнула Джина, рука вже почала синіти.

Влад дивно смикнувся, і в його очах промайнув жах.

— Дивись! — схопивши за плечі, хлопчик припечатав її до стіни.

Дівчинка спробувала скрикнути, але він не дав їй цього зробити, накривши губи поцілунком. Легені обпалило, свідомість швидко покидала її.

У ніс ударив їдкий запах. Розплющивши очі, Джина від розгубленості втратила дар мови. Вона тепер була не в спальні Влада, а в одній із в'язниць.

На лежанці скорчившись лежав Влад, а на підлозі валялася розбита пляшка із зеленою рідиною. Ґрати видали протяжний скрип, і в камеру хтось увійшов. Обернувшись, Джина побачила Чорного Друїда.

— Що тут відбувається? — спитала вона, але він наче її не почув.

Обійшовши, чоловік наблизився до Влада.

— Відпочиваєш?! Я тобі попити приніс!

 Джину насторожив його доброзичливий тон.

— Забирайтеся геть! — хрипко промовив хлопчик, відвернувши голову.

Увага Джини раптом перемкнулася на руку Друїда. На одному з пальців було кільце у формі дракона. Очі дівчини розширилися від подиву, таке ж кільце колись носила принцеса Леліла.

— Ти ж знаєш, що я не піду, поки не досягну свого! — спокійно продовжив Друїд. — А на тебе я маю великі плани!

— Можете скільки завгодно мене поїти цією отрутою, я все одно не стану вам підкорятися! Ви не зможете вбити Леру моїми руками!

— А хто сказав, що я хочу її смерті? — посміхнувся чоловік. — Її не так просто вбити, мій хлопчику. А ось змусити страждати, просто! Якщо ти доторкнешся до неї ще раз, то кровний зв’язок остаточно відновиться. А разом з цим, — Друїд тицьнув пальцем йому в лоба. — вміст твоєї надто розумної голівки закипить! Як чайник! — чоловік зареготав, випроставшись. — Вона не переживе твоєї смерті!

Влад смикнувся та закричав.

Разом із цим Джина виринула із дивного сну. Влад відсахнувся від неї, відвернувши голову до вікна. Його груди часто здіймалися та опускалися.

Джина не змогла зрушити з місця, ноги ніби приросли до підлоги. Провівши пальцями по припухлих губах, дівчина часто закліпала. Вона не розуміла, що щойно сталося.

— Владе? — дівчинка боялася його знову торкатися.

— Іди. — похмуро відповів Влад, навіть не глянувши на неї.

Проковтнувши слину, Джина зробила крок вбік, і кинулась до дверей.

Вибігши в коридор, дівчинка зупинилася, притулившись спиною до стіни. Її кидало то в жар, то в холод, а руки тремтіли, ніби вона торкнулася оголених дротів.

Повернувши голову, Джина похолола — у її напрямі йшов Друїд. Надати обличчю нормального вигляду так швидко не вдалося.