19.1

Лера не втрималася від спокуси скупатися в царській ванні, а потім відпочити на лежаку, вкидаючи в рот ягоди винограду. Таке життя їй могло б сподобатися. 

Година змінювалася годиною. Лера дедалі більше починала хвилюватися з приводу свого повернення.

Наближався час Х. Дівчинка перевдяглася у свій одяг та пішла за Касандрою на балкон. Небо вже було всіяне зірками. Бенкет вже закінчився, люди розходилися по домівках. Дерев’яний кінь залишився стояти на площі.

— Зараз почнеться. — прошепотіла вона. — Тільки не висовуйся.

Лера присіла, щоб краще бачити й залишитися непоміченою. Минали хвилини, але нічого не змінювалося.

— Зараз! Дивись, греки ось-ось з’являться! — Кассандра почала нервово кусати губи.

У тиші пролунав ледь чутний тріск. Лера напружено вслухалася — греки не з’являлися. Повернувши голову, дівчинка побачила, що й Касандра занепокоїлася. Це був поганий знак.

Раптом тишу прорізало страшне кінське іржання. Очі жінки округлилися від жаху — стайні були далеко, а іржання долинало звідси. За цим почувся звук дерева, що ламається.

Лера кинула повний нерозуміння погляд на Касандру, коли побачила людей, що вистрибують з дерев'яного коня.

— Що відбувається? 

Кассандра вилаялася, потягнувши себе за волосся. Те, що відбувалося далі скидалося на фільм жахів. Дерев'яний кінь ожив! З його рота вирвався вогонь.

Обпаливши найближчі дахи, кінь заржав, майже по-справжньому. З палаючих будинків почали вибігати люди. Запанувала паніка.

— ЩО ЦЕ ТАКЕ?! — не витримавши, вигукнула Лера.

— Це доказ того, що з часом жартувати не треба. — обличчя Кассандри було білим, як крейда. — Якщо час знову не повернеться на початок війни, а Кінь знищить усіх, то багато країн просто не з'являться.

* * *

Лера була на межі відчаю. Повернутись додому вона зараз не могла, але й залишатися було страшно. Мало що може статися, коли час повернеться на початок. А якщо вона втратить пам'ять?!

Стискаючи в одній руці смолоскип, Лера бігла за троянською царівною. Вони мали попередити інших.

— Ти точно знаєш, хто має вижити? — задихаючись крикнула вона. Палац гудів, мов мурашник. Коли вони добігли до основних коридорів, там було не проштовхнутися.

— Я вже не впевнені ні в чому… — прошепотіла Касандра. 

* * *

По кімнаті розносився пряний аромат від свічок. Слуги поспішно прибиралися зі столу залишки вечері. 

Білява жінка у туніці підв'язаній дорогим розшитим поясом, підійшла до балкона. Біля її очей виднілися тоненькі зморшки, — єдине, що видавало вік. Спершись долонями на кам'яний балкон, вона стомлено подивилася в далечінь. Її не тішило свято на честь завершення війни. Довгі роки вона намагалася не почуватися в цьому палаці чужою. Розуміла, що їй тут не місце.

Зойк, що несподівано пролунав, змусив тих, хто перебував у кімнаті, схопитися зі своїх стільців. За балконом з'явилася величезна голова коня, який раніше стояв на площі. Він був живий! Його ніздрі широко роздмухувалися і з них валила пара.

Почувши несамовитий крик, істота повернула на нього голову, і вогонь вирвався з пащі. Язики полум'я миттєво підпалили килим, що висів на стіні. Люди кричали, кидаючись хто куди.

У цей момент і з'явилися Кассандра з Лерою. Кассандра щось крикнула не зрозуміле для дівчини. Але їхнє значення зрозуміли інші. Без довгих суперечок вони кинулися геть із кімнати.

* * *

Стіни та стеля йшли тріщинами від гуркоту, що лунав зовні. Лера бігла остання, кидаючи нервові погляди на всі боки. Раптом праворуч щось загриміло, і разом зі шматком стелі обвалилася стіна. Леру викинуло на вулицю.

Падаючи, Лера прикусила щоку, від чого рот наповнився кров'ю. У польоті вона спробувала вхопитись за щось, але руки зіслизнули. Вдарившись головою об цеглу, Лера скрикнула — світ почав мерехтіти перед очима. 

Судомно схопивши ротом повітря, вона відкрила крила і злетіла. У неї навіть не виникло сумнівів, що крила не відкриються.

Очі заливали сльози від їдкого диму. Захлинувшись кашлем, Лера з усіх сил запрацювала крилами. Вона ніяк не могла зорієнтуватися в просторі, тому полетіла нагору до неба. Так вона думала на початку.

Раптом прямо над її головою промайнув язик полум'я, дивом не обпаливши волосся. Слідом за ним із диму виникла голова коня.

Забувши про те, що рота не можна відкривати, Лера несамовито закричала. У загальному шумі її крик був подібний до писку маленької мишки. Але Кінь її почув і нахиливши голову, випустив нові язики полум'я.

Легені звело спазмом від спроб нормально вдихнути. Лера з жахом кидалася з боку в бік. Раз їй особливо не пощастило, і вона вдарилася крилом об стіну. Але, на щастя, нічого не зламала.

Кінь знов повернув голову до пробитої в стіні дірі. Просунувши морду, він намагався когось дістати. Подальші спроби привернути його увагу не мали успіху.

Лера розгублено кружляла у повітрі, спостерігаючи як Кінь руйнує залишки стіни. Була велика ймовірність, що Кассандра та інші ще у зруйнованому коридорі. Лері як ніколи захотілося втекти, залишивши все на волю богів. А чи існують вони взагалі?