14.2

Продюсера на місці не було. Він з'явився у своєму кабінеті тільки ближче до вечора.

Як і казав Мерлін, їй не дозволили покинути конкурс. Що найжахливіше її збиралися довести до перемоги. Містер Закарі мав на неї інші плани, і він навіть слухати нічого не бажав.

Лера сердилась, але нічого вдіяти не могла.

Повернувшись до інших конкурсантів, вона в коридорі зустрілася з Аліною.

— Чого ми такі похмурі, Шліман? — з глузуванням промовила дівчинка, труснувши білявим волоссям. — Я чула твоєму другові стало погано. Як він там?

— Не твоя справа. — огризнулася Лера.

— Мені на нього начхати. — скривила губи Аліна. — Міла хвилюється. Наш викладач її навіть на поріг не пустив, а ось ти там частий гість! Цікаво чому?

— Алін! Тобі що робити нічого?! У тому готелі, крім Андрія, живуть мої подруги! І якщо Мілі стане від цього легше. То й мені Мерлін заборонив його сьогодні чіпати! Він хворий, йому потрібний спокій!

Аліна хотіла ще щось сказати, але раптом у кишені її штанів завібрував телефон.

— Алло. Привіт, тат.

Скориставшись тим, що Аліна відволіклася, Лера пішла далі коридором. Вона не бачила, як змінилося обличчя суперниці, але до неї долинув її стурбований голос.

— Завтра генеральна репетиція! Я не можу! Все буде добре, тату! Я одразу після неї приїду!

* * *

Наступний день минув, як у тумані. Мерлін дав Андрієві якесь зілля, тому той половину дня проспав. Леру він переконав, що так Андрію буде легше переносити все. Але їй від цього не стало легше!

Щоразу, коли доводилося відкривати рота, ніби гострі кинджали встромлялися у серце. Але подумки, немов мантру, вона продовжувала повторювати приспів з нової пісні.

Ледве похитуючись у кріслі, Лера дивилася на сцену, майже не кліпаючи. Вона б з радістю опинилася далеко звідси.

* * *

Перестрибуючи через сходинку, Лера бігла сходами. До початку концерту залишалася одна година, а їй треба було ще переодягтися та нафарбуватись.

Вона до останнього сиділа у готелі, сподіваючись, що за неї забудуть. Але проігнорувати дзвінок Азії Таїсії не могла. Довелося вигадувати розлад шлунка.

«Це мій останній концерт. Більше ви мене не змусите брати участь!» — Лера гнівалася на продюсера, який не відпустив її, на себе, за цю безглузду мрію.

Лера настільки була поглинута думками, що не помітила дівчинку, що сиділа на верхній сходинці. Вона лише дивом із нею не зіткнулася. Зробивши крок назад, Лера вже хотіла вибачитися, але потім зрозуміла, хто сидить перед нею. Вона вже чекала чогось їдкого, але Аліна, ніби її не помічала.

Обличчя дівчини було бліде, і трохи напухле. По запалих щоках котилися струмки зі сліз. Піднявши голову, Аліна побачила над собою Леру. Нічого не сказавши, вона поплескала по сходинці поруч із собою, запрошуючи сісти.

Розгубившись, Лера опустилася на мармурову сходинку. Витерши рукавом светра сльози, Аліна на мить замружилася, відкинувши голову назад.

— Що трапилося? — груди защеміло від жалю. Лера не знала, що в тієї трапилося, але залишатися байдужою довго не могла.

— Нічого. — байдуже відповіла Аліна. — Ти пробач, якщо колись образила… Така вже я. — тихо засміялася вона. — Я хотіла б попросити тебе про дещо…

— Так звичайно! — Лера не вірила своїм вухам. Невже Аліна змінилася? Але наступні слова розставили все на місця.

— Відмовся від участі у конкурсі!

Лера насупилась.

— Ніхто мені не дозволить відмовитись просто так! Це вирішують судді!

— Ну, тоді заспівай так, щоб ти покинула конкурс! — її сині очі знову заблищали від сліз.

— Я не розумію, навіщо тобі це? — Лері набриднув цей цирк. Вона й так втратила багато часу. — Давай я сама вирішуватиму, коли мені що робити?

Лера скипіла. Цей конкурс їй був і задарма не потрібен, але погодитись зараз вона не могла. Аліна ж її потім спокою не дасть, при кожній зустрічі принижуватиме. Ні! Якщо вона піде, то це не буде пов'язане з нею!

Аліна слідом схопилася на ноги.

— Тобі що складно?! — опухле від сліз обличчя налилося фарбою. — Невже тихоня Шліман хоче слави? Краще б сиділа та малювала свої картини! Я присвятила музиці все своє життя! А що ти зробила?! Одного разу заспівала, і всі захоплено заплескали?! Яка молодець Арел! Це наша майбутня переможниця! — голос дівчинки зірвався на крик. Перекривляючи когось, вона плюнула прямо Лері під ноги.

Відскочивши вбік, Лера схопилася за поручні, щоб не впасти. Аліна ж стала слати лайки на її адресу. Зробивши крок вперед, вона схопила її за комір куртки та зашипіла.

— Іди! Забирайся з моєї дороги! Це мій конкурс!

Коли вона різко відпустила, Лера не втрималася на ногах, почавши падати назад. Зойкнувши, дівчинка закрила голову руками. Різкий біль пронизав кісточку, потім настала темрява.

Побачивши, як суперниця впала зі сходів, Аліна злякано охнула. Нічого подібного вона не хотіла! Минали секунди, а Лера не вставала. Аліна вже смикнулася, щоб підбігти до неї, як раптом помітила, як та поворухнула рукою.