13.1

— Але Таїсія Азія, я не можу це робити на сцені! — пробігши поглядом по сценарію, Лера обурено подивилася на керівницю.

Жінка лише закотила очі.

— Ти сама написала пісню, під яку просто не можна стояти! Від тебе не потрібно складних па. Але доведеться рухатись! — сказала вона, і рвучко повернулася на підборах на дев'яносто градусів. — А тепер на сцену, Шліман! Для твого тезки це ніколи не було проблемою!

Лера здивовано підняла брови.

— Генріх Шліман виступав на сцені?

— Генріх? Я зараз говорю про Альбрехта! — жінка знову закотила очі. – Скажи ще, що ти про нього ніколи не чула?

Лера відчула, як на губах з'являється ідіотська посмішка. Звісно, вона за нього чула — він її батько. Але вголос сказала інше.

— Я обов'язково надолужу втрачене. — хоча їй було цікаво, але від розпитувань довелося відмовитися.

Тяжко зітхнувши, дівчинка попленталась на сцену. Там уже знаходився художній балет, що складається з чотирьох осіб. Вони також були конкурсантами. Як учора розповіла їй Мілена, вони — хореографи, беруть участь у номерах вокалістів, як супровід. Лера була дуже здивована, адже тоді у них набагато більше роботи. Але Мілена її запевнила, що це нормально, їх долучать у якомусь одному номері, окрім свого. Це зроблено для того, щоб вони вчилися працювати в команді.

Лера шкодувала, що Мілена була вже зайнята. Двоє з її супроводу приїхали із Заргансу, один ніби жив десь на півдні країни. Четвертий був із Роену.

Раніше Лера не помічала за собою такої підозрілості. Будь-хто хоч побічно пов'язаний з Роеном тепер вважався за ворога. Ось і зараз погляд постійно чіплявся за русявого хлопця. Той своєю чергою сміявся, та на роенській про щось говорячи з дівчатами.

Лері довелося на якийсь час забути про нього. За задумом Таїсії Азії на сцені створять ілюзію якогось даху. Лера не дуже зрозуміла. Спочатку вона сидітиме з іншими, зображуючи пікнік. Потім вона має взяти мікрофон, підвестися і пройти трохи вперед. Ілюзія ззаду трохи зрушить, і здаватиметься, що вона йде по дахах, а внизу розкинулося місто.

На приспіві Лера наполягла, щоб вона залишитися на місці. Це була не просто пісня. Лера сподівалася, що її почує той, кому вона адресувалася. І хоч він їй, фактично, чужа людина.

За годину Лера спустилася в гримерну. Впавши на стілець, дівчинка відкинула назад голову, руки мляво повисли. З прочинених губ вирвався стогін.

За цей час Таїсія Азія настільки заганяла її, що тіло відмовлялося підкорятися. Дівчинка тихо вила, шкодуючи про свою участь у цьому конкурсі. Вона будь-якої миті могла піти, але гордість не дозволяла це зробити.

Піднявши,  налиту свинцем голову, Лера побачила на вішалці її концертне вбрання. Дві години тому його тут ще не було. Підвівшись, дівчинка підійшла, щоб ближче роздивитися. Це був короткий жовтий сарафан із завищеною талією, джинсова куртка та білі кросівки.

Незабаром у гримерці мала з'явитися Аліна. За прикрою випадковістю вони її ділили на двох. Але поки її не було, Лера знову повернулася на стілець і прикрила повіки.

* * *

Весь вечір перед концертом Лера провела в напрузі. Їй здавалося, вона недостатньо добре вивчила пісню, і під час виступу щось забуде. Хвилювання були безпідставними, бо вона навіть уві  сні її співала — так сказала Мілена.

Сидячи на ліжку в номері, дівчинка, підперши голову руками, спостерігала, як Мілена фарбується, щоб піти на чергову дискотеку. Нафарбувавши губи, вона обернулася до Лери.

    — А чого ти сидиш? Одягайся! Ти теж ідеш! — заявила Мілена.

Лера напружилася і похитала головою.

— Не хочу! У мене тим паче немає сукні!

Мілена пошукавши у своїй валізі дістала звідти смарагдового кольору вечірню сукню і кинула її Лері.

— Бери та користуйся! — поставивши руки в боки, дівчинка почала чекати. Але бачачи, що Лера продовжує похмуро на неї дивитися, підібгала губи. — Не розумію. — зітхнула вона. — Ти просто не хочеш чи боїшся? Потрібно вміти розважатися!

Придушивши важке зітхання, Лера подивилася на сукню. Вона страшенно боялася потрапити в безглузде становище.

  «На жаль, мене вже нічого не врятує!» — подумала вона і почала перевдягатися.

— Розпусти волосся! — порадила Мілена, а потім сама підійшла і відколола шпильки.

Лера похмуро посміхнулася, подивившись на себе в дзеркало. На жаль, на цей раз у неї нічого не боліло, і причини відмовитися не було. Поки Мілена робила їй щось на голові, дівчинка намагалася налаштуватися на майбутню дискотеку.

«Краще б я попросила у папороті впевненість!» — хмикнула вона. Якби не гордість її участь у конкурсі так би й не розпочалася. Саме вона змусила її переступити через себе та піти на кастинг.

Вже йдучи коридором, Лера тихо бурмотіла:

  — Гей, Морле, ти де? Убий мене, будь ласка! Я не хочу….

Раптом шматок стелі відвалився і впав перед нею. З дірки вистрибнув чоловік із кинджалом і рвучко повернувшись, кинув його до неї. Лера застигла на місці.

— Лера! Ти мене чуєш? — помахала перед її обличчям Мілена. — Мабуть, тобі взагалі не хочеться йти на дискотеку! Гаразд, можеш повертатись у номер!