9.2

Вони майже бігли, намагаючись уникати безлюдних вуличок. Хоча навряд чи випадкові перехожі могли чимось допомогти. Вигаданий поспіхом план був настільки недосконалий, що шанси, що їм пощастить, були майже рівними нулю.

Але попри це, вони вирішили випробувати удачу. Головна проблема полягала у тому, щоб потрапити до палацу. Навряд туди пускають сторонніх.

У якийсь момент Мотя рвучко повернув праворуч і зник у найближчому підворітті. Трійця чарівників, щоби не відстати, побігла за ним. За кілька хвилин він їх вивів на безлюдну вулицю. Тишу порушував тільки дзюркіт фонтану. Біля нього кіт зупинився.

Хлопчик і дівчата насторожено почали озиратися. Вулицю освітлювали смолоскипи на стінах. Сонце вже майже сіло.

— Нам би поспішати! — зауважив Андрій, побачивши, що кіт сидить, вилизується. — Це не найкраще місце для відпочинку.

— Тихо. — прошепотіла Уляна, застигши на місці, тільки очі продовжували рухатися, шукаючи когось у темряві. — За нами хтось стежить.

Лера та Андрій прислухалися, але, крім фонтану, нічого не почули. По шкірі пробігли сироти.

Наступної миті звідкись прилетів арбалетний болт. Все, що відбувалося після злилося воєдино. Андрій широко розплющив очі, і як підкошений упав на землю. З його спини стирчав арбалетний болт. Вечірню тишу розірвав нелюдський крик Лери. Тяжко дихаючи, дівчинка схопилася руками за волосся, її тіло почало стрімко перетворюватися.

Уляна злякано глипнула, не в змозі піднятися на ноги. Земля затремтіла, ніби по ній ударили гігантським молотом. Подруга стала значно вищою, а з її спини відкрилися два білосніжні крила.

Уляна не могла відвести погляду від її обличчя. Це вже не була їх Лера… Поруч із нею рослини стрімко в'янули. Земля затремтіла ще сильніше, а між пальцями крилатого чудовиська пробігли іскри. Лише рух зап’ястям, і все, що знаходилося поблизу, перетворилося на купи уламків.

Уляна закричала, закривши обличчя руками. Наступної хвилини вона відчула, що її хтось трясе за плече.

— Ти чого кричиш?! — почувся над вухом невдоволений голос Андрія. — Зараз сюди набіжать Мисливці!

Розплющивши очі, дівчинка ошелешено подивилася на друзів. Що це було?!

Лера та Андрій спочатку подумали, що на них напали, від того страшенно перелякалися. Тепер вони дивилися на подругу докірливо.

— Сама щойно сказала «тихо». — Андрія трохи трусило, тому його голос був схожий на шипіння.

Дівчинка розгублено крутила головою. У неї ніяк не вкладалося в голові, що все, що вона бачила не реальність. Вже збираючись полегшено видихнути, Уляна раптом помітила, як щось майнуло в темряві.

— Вниз! — скрикнувши вона, штовхнувши Андрія в груди. Від несподіванки хлопчик не встояв на ногах і впав на спину. Дівчинка приземлилася зверху, боляче вдарившись чолом об його ключицю.

— Що в біса… — хотів уже обуритися Андрій, але притихнув, побачивши жах в очах Уляни.

Не замислюючись, Лера швидко присіла. І вже на землі побачила, як у стіну встромився арбалетний болт. Секунда зволікання могла коштувати комусь життя.

Перевівши погляд, дівчинка злякано втиснула голову в плечі. Їх знайшли…

Перезарядивши арбалет, Мисливець рушив у їхній бік. З іншого провулка з’явився другий.

Схопившись на ноги, друзі кинулися до єдиного виходу, та й там уже хтось був. Вони опинилися у пастці.

Як же вони здивувалися, коли цей третій раптом зробив пас руками, використавши магію. У Лери очі перетворилися на п'ять копійок від цього фокусу. Дівчинка вже подумала, що перед нею родовий маг. Але потім помітила на зап'ясті незнайомця браслет. Від нього й виходила магія.

Зрозумівши, що за них хтось заступився, друзі поспішили забратися з «поля бою». Мотя ж навпаки, вигнувши спину, зашипів у бік супротивника. Коли Лера спробувала взяти його на руки, кіт зашипів уже на неї.

Їхній несподіваний рятівник виявився темноволосою жінкою. Це стало ясно, коли каптур злетів із її голови.

Притулившись спиною до стіни, Лера спробувала перевести подих. Серце стукало з такою силою, що здавалося воно проломить грудну клітку. Зробивши кілька судомних вдихів, дівчинка з ненавистю подивилася на долоні. Зараз, як ніколи, їй знадобилася б родова магія. Але сила не хотіла проявляти себе.

— Заспокойся. — Андрій м'яко поклав долоню на її зап'ястя. — Від того, що ти накручуватимеш себе магія не з'явиться.

Дівчинка кивнула, на кілька секунд заплющивши очі. Відсутність можливості чаклувати без артефактів її хвилювала вже давно. Може, даремно вона дозволила Мерліну забрати силу, отриману від амулету стихій? Може тоді спляча в ній магія прокинулася б? І не довелося зараз покладатися на чиюсь допомогу.

На вулиці ж тривав запеклий бій. Незнайомка швидкими кроками наближалася до Мисливців. Один із браслетів весь цей час підтримував магічний щит, другим вона продовжувала чаклувати заклинання за заклинанням.

Залишивши арбалети, чоловіки вихопили з-за пояса чарівні палички. Над вулицею промайнуло одразу кілька різнокольорових спалахів. Але й від них не було ніякого проку. Магічна дуель обіцяла бути короткою, і не на користь Мисливців за магією.

Ці двоє, мабуть, були не найсильнішими зі свого виду. Та й навіщо відправляти проти беззбройних когось із Верховних?

Ксенія Майроуз розповідала, що Верховні Мисливці можуть паралізувати свою жертву одним дотиком, і проти їхньої магії слабкі більшість щитів.

Поки вона боролася з одним, другий безслідно зник. Бій закінчився несподівано. Мисливець здригнувся, лялькою звалившись на бруківку. З його спини стирчав арбалетний болт.

Переконавшись, що він мертвий, незнайомка повернула голову у бік підлітків.

— Викинь його! — схвально посміхнувшись, сказала вона.

Андрій не поспішав опускати арбалет поваленого Мисливця. Хоч той був вже не заряджений, він продовжував стискати його тремтячими руками.

— А може, ви теж підіслані нас убити?!

— Тоді навіщо я витрачала час, щоб розібратися з ним? — задала резонне питання жінка, кинувши погляд на труп. — Арбалет не заряджений.