2.1

Тяжко дихаючи, і тримаючись за боки, дівчатка зупинилися перед триповерховою будівлею. Лера пам'ятала школу ще до ремонту, тепер вона виглядала привабливіше. Напис на вивісці «Ласкаво просимо!» тепер можна було прочитати.

Дівчата підійшли до парадних дверей, біля них стояла якась жінка. Лера припустила, що то шкільний сторож.

— До школи можна? — запитала дівчинка.

— Не можна! Тут все пофарбовано! Ідіть! — сказала жінка, закривши собою вхід.

— Так ми прийшли до бібліотеки книжки отримувати! — обурення на обличчі Улі було щирим. — Нам, що назад йти?

— Ви з якого класу? — насупилась жінка.

— Дев'ятий! — збрехала Лера.

— Приходьте за годину! В школу зараз не можна!

По тому, як вона їх підганяла, дівчата зрозуміли, що невдовзі мала приїхати поліція. Уляна вже хотіла з нею посперечатися. Слова сторожа суперечили самі собі. Але Лера її смикнула за руку.

— Гаразд. Пішли доки погуляємо. — Коли вони відійшли за ріг, дівчинка прискорила крок. — Тут є інший вхід. Ми його відкриємо за дві секунди!

Запасний вихід, за який вона говорила, виявився закритим. Але це не завадило їм потрапити до школи. Чарівниці вони чи хто?

Ідучи обережно, щоб не наробити галасу, подруги побачивши відчинені двері кабінету історії. Повернувши на право вони швидко піднялися на другий поверх, де нікого не було. Вимовити заклинання відводу очей ніхто з них не додумався. 

Перебігши поверхом до інших сходів, дівчатка спустилися, поспішивши до головного корпусу. На жаль, у коридорі, де завжди продавали булочки, знаходилися дві прибиральниці. Уляна чортихнувшись, дістала чарівну паличку.

— Ти що робиш? — шикнула на неї Лера.

— Прибираю перешкоди! — не зводячи очей від жінок, сказала Уляна.

— В якому сенсі? — зблідла дівчинка.

— Присиплю їх на хвилину і все. — Уляна націлилася паличкою спочатку на одну, потім на іншу робітницю. — Як ти там казала? Альцефара-Міцефара!

У Лери округлилися очі, коли обидві жінки осіли на підлогу. На щастя, вони були біля стін і багато галасу не наробили.

Закривши обличчя рукою, Лера пішла далі. Вони й так втратили багато часу. А нова проблема чекала їх уже за рогом. Найближчі до них сходи були перекриті будівельним помостом. Це означало, що жінка на вході не брехала, тут дійсно щось фарбували. 

Лера кинула нервовий погляд у бік головного входу, де все ще стояла сторожка. Обережно ступаючи кам'яною підлогою вестибюля, дівчинка почала пересуватися від однієї колони до іншої. Уляна не відставала. Раптом з кімнати чергової вийшла якась новенька вчителька, і тримаючи під пахвою товсту папку пішла у напрямок корпусу, звідки щойно прийшли Уляна та Лера.

Дівчаток це жахнуло, вони стали обминати колону. Працівниці вже прийшли до тями та могли помітити їх з одного боку. Сторожка могла будь-якої миті повернутися і застати їх у школі. А з іншого боку колони була вчителька!

Дівчата завмерли, молячись, щоб їх ніхто не помітив. Зайві розпитування їм ні до чого.

  Знову користуватися тим самим заклинанням було небезпечно. Якщо хтось зайде і побачить, що у вестибюлі лежать непритомні ще дві людини, то точно не зрозуміють.

— Що Андрій забув у цій школі? — невдоволено буркнула Уляна. — Хай тільки попадеться на очі!

Вони виплутувалися зі складніших ситуацій. А тут лише якісь люди. Дівчата вже замучилися бігати сходами.

За вікнами почувся звук сирени машини поліції.

— Чого ж їх тут багато?! Де цей проклятий кабінет? — застогнала Уляна спіткнувшись об відро.

— Там на третьому поверсі! — прошепотіла Лера, прискоривши крок.

Кабінет завуча знаходився на третьому поверсі наприкінці коридору. Поки міліціонери пішли до кімнати директора, де сидів Андрій і щойно прийшла його мама, Лера та Уляна поспішили дістатися спаленого кабінету.

Опинившись у дверях Лера жахнулася. Кабінет треба було повністю ремонтувати.

— Ну і що робитимемо? Якщо поліція з ним нічого не зробить, я його вб'ю сама! — продовжила обурюватись Уляна.

Лера була з нею солідарна. Але не така категорична. Вона швидко оглянула кабінет і дійшла висновку, що якщо за дві хвилини їй вдасться навести лад, їй повинні будуть дати Нобелівську премію в галузі швидкого прибирання. Але це були тільки мрії, реальність гірша. Відновити все до колишнього стану не вдасться.

— Як добре, що ми дві ледарки, вивчила заклинання заздалегідь! — потерла долоні Уляна. — Чистікс!

— Ледарка це ти! Я вивчила за компанію! — кинула Лера, діставши чарівну паличку. — Адебнут!

Заклинання «адебнут» вони мали проходити лише на третьому курсі. З його допомогою можна відновлювати предмети. Але Лера вирішила, що попросити Мерліна навчити його буде хорошою ідеєю. 

Обгорілий письмовий стіл почав потроху набувати свого колишнього вигляду. Далі дійшла черга до стільців, шаф. На жаль, папери вже були в стані попелу.  Так само як і штори.

Те, що не вдалося відновити, дівчата склали в купу та знищили. Кабінет виглядав, як після ремонту. Прошепотівши ще раз прибиральне заклинання Лера остаточно стерла сліди пожежі.