1.1

Князівство Алтон. 

Червень 1998 рік.

За домовленістю сторін заручини проходили у замку князя Арне де Галона. Вони повинні були відбутися о дванадцятій, після був запланований святковий бенкет. До призначеної події залишилося зовсім небагато часу.

У великій прикрашеній квітами кімнаті вже виставили столи літерою «п». 

На стіні за головним столом висіла шкіра бурого ведмедя, а також інші трофеї з полювання. Князь Арне славився видатним мисливцем.

Дерев'яною підлогою тупали десяток пар ніг. Слуги постійно щось підносили до столу.

Біля входу, у плащі з чорним хутряним коміром стояв немолодий чоловік. В одній руці він тримав довгу палицю з червоним кристалом на кінці. Погляд його пронизливих чорних очей був спрямований кудись у простір. Чоловік начебто був тут, але його думки блукали десь далеко. 

Звали його Чорним Друїдом, багато років він віддано служив сім'ї де Галон. Двадцять років тому під час чергового полювання на молодого княжича напав величезний бурий ведмідь. Здавалося, смерть вже підступилася до спадкоємця трону. Порятунок прийшов звідти, звідки його не чекали. Майбутнього князя врятував хлопчисько з потужним магічним даром, що заблукав у лісі, 

В подяку за порятунок Арне залишив його біля себе. Пізніше, побачивши талант політика, зробив правою рукою. Своє справжнє ім'я чоловік уже давно забув. На батьківщині його не любили через пристрасть до чорної магії, а тут його прийняли з розкритими обіймами. Для них колір магії нічого не означав.

Хтось зі слуг відчинив вікно, і до його носа долинув запах троянд. Чорний Друїд посміхнувся, підійшовши до вікна, що виходило на подвір'я замку.

Почувся гул мотора, і до головного входу під'їхала машина, що зовні нагадувала старовинний форд. Чорний Друїд ніколи не знався на техніці, тому він міг легко помилитися. Тим паче марку, яку він згадав, бачив одного разу на картинці.

З неї з'явився водій, щоб відчинити двері для решти. Першим вийшов товстуватий чоловік у чорному суворому костюмі. Золота корона лише привертала увагу до залисини на його голові. Слідом за ним з машини вибрався хлопчик з темно-русявим кучерявим волоссям — принц Артур. Після них на землю ступила жінка в довгій елегантній сукні та невеликим капелюшком на чорному кучерявому волоссі. То була королева Фарганса, але не мати Артура.

Поки король зі свитою заходив у замок, Чорний Друїд продовжував за ними спостерігати з вікна.

Обернувшись, чоловік злякано відсахнувся, схопившись рукою за серце.

— Анела! — докірливо глянув він на дівчинку, що стояла біля нього. — Я ж старий чоловік!

— Вони вже приїхали? — Анела кинула погляд туди, де стояли машини.

— Так. Щойно. І юний принц також.

— Ти можеш начарувати щось? Наприклад, влаштувати пожежу?

— Не можу! — сухо відповів чоловік.

— І ти теж на їхньому боці?! — блиснула синіми очима дівчинка. — А я вважала, що ти мій друг!

— Я ваш друг, княжна. — добродушно посміхнувся Друїд. — Даремно ви так противитеся цим заручинам. Артур чудовий хлопець!

— Довбня. — підібгала губи Анела.

— Хлопчики згодом змінюються! Я впевнений у майбутньому з нього вийде хороший король.

— Ти не можеш знати це напевно. Навіть моїй матінці не видно наше майбутнє.

— Я тобі присягаюся! — чоловік присів, щоб опинитися з нею на одному рівні. — Якщо я побачу, що він виявляє до тебе неповагу, то не допущу весілля. Для мене, так само як і для батьків, важливе твоє щастя! Чи будеш ти при цьому княгинею Алтона чи королевою Фарганса, не має значення.

Дівчинка вдячно обняла Друїда за шию, уткнувшись носом у його м'який комір.

* * *

Застілля тривало аж до ночі. Коли за гостями приїхала машина, Чорний Друїд вийшов проводити їх. Князь, як і король, були настільки п'яні, що заснули за столом. Принца та королеву розмістили у найкращих покоях замку.

Цієї ночі Анелі не спалося. Одягнувшись, вона не підбираючи волосся, вийшла в сад. Вже не було денної задухи, у повітрі відчувався запах свіжості.

 Ідучи до альтанки, Анела прислухалася, десь попереду вона почула голос. Його господаря вона одразу впізнала, але повертати назад не хотілося.

Може, Друїд мав рацію й Артур не такий уже поганий наречений? Як тільки вона підійшла ближче, Артур замовк з відкритим ротом, втупившись в неї. Анела підійшла і сіла навпроти, її обличчя не виказувало жодних емоцій.

— Не спиться?

Принц кивнув. Анела не знала, що питати й тому запитала перше, що спало на думку.

— Розкажи про своє королівство! — попросила вона.

Принц посміхнувся і підняв підборіддя.

— Фарганс одне з найбагатших королівств Аладеї... — Артур продовжував так десять хвилин. Попри те, що його розповідь була страшенно нудною, Анела виявляла до нього інтерес.

— А яка твоя улюблена гра? — запитала дівчинка.

— Гра? — здивувався Артур. — Ні! Ігри тільки для дівчат! Я більше люблю вивчати науку!