Розділ 5. Повернення до світу і обіцянка сили

Коли Лінь поклала руку на камінь, що тримав Печать, він здригнувся, немовби прокинувшись від віковічного сну. Камінь засвітився сліпучим світлом, і повітря наповнилося незвичайним енергетичним потоком. Лінь відчула, як її долоню пронизує гаряче світло, яке обпікає, але вона не відступила. Раптом камінь розкришився, а простір навколо зрушив, і, піднявшись, постав перед нею сам Старший брат Тіен Лун — величний, сповнений невимовної сили та таємничої краси.

Він на мить заплющив очі, відчуваючи землю під ногами вперше за сто тисяч років, але радість його тривала недовго. Усередині нього все ще вирували нестабільні енергетичні потоки. Його божественний дух був ослаблений і непевний, ніби його роздирали на частини.

— Я на волі, — пробурмотів Тіен Лун, оглядаючи свої руки. — Але мій дух ще не відновився. Мені потрібен рік, щонайменше, щоб повернути собі колишню силу.

Лінь дивилася на нього з захопленням і захватом. Вона зрозуміла, що звільнила когось надзвичайного, але не уявляла, ким він насправді був. Тіен Лун повернув до неї свій пронизливий погляд і заговорив:

— Отже, Лінь, розкажи мені про себе. Який рівень культивації ти вже досягла? І який меч ти використовуєш для тренувань?

Лінь опустила очі, трохи ніяковіючи, і відповіла:

— Насправді, я… я поки що нічого не досягла в культивації. І… і меча в мене теж немає.

Тіен Лун здивовано підняв брови. Він дивився на неї з таким виглядом, наче не міг повірити своїм вухам.

— Ти не маєш меча? І жодної культиваційної техніки? — запитав він, відчуваючи певний розчарування, але водночас — цікавість. — Чому тоді ти хочеш йти на іспит до секти?

Лінь подивилася йому в очі, намагаючись пояснити:

— Я… я хочу навчитися, знайти своє місце. Я знаю, що звичайна, але відчуваю всередині себе поклик до чогось більшого. Я хочу стати сильнішою, зрозуміти, як знайти своє призначення.

Тіен Лун уважно слухав, його погляд м’якшав із кожним її словом. Він помітив у її очах щирість і непохитну рішучість, незважаючи на її скромні здібності. Він мовчав, занурений у роздуми, а потім сказав:

— Якщо ти справді хочеш сили і мудрості, я можу допомогти тобі. Я можу стати твоїм учителем, наставником, якщо ти згодна навчатися у мене. Але це буде нелегкий шлях.

Лінь здивовано подивилася на нього.

— Ти хочеш навчити мене? — спитала вона з надією, не вірячи, що такий могутній і мудрий дух, як він, може стати її наставником.

— Так, — відповів Тіен Лун, задумливо дивлячись на неї. — Я бачу в тобі щось, що нагадує мені про давні часи. Якщо ти віддаси мені рік, я зроблю тебе сильною, мудрою і навчу методам культивації, які перевершують те, що можуть запропонувати тобі в секті.

Лінь, вражена його словами, з готовністю кивнула.

— Я готова. Я віддам стільки часу, скільки потрібно!

Він усміхнувся, і його усмішка була сповнена таємничої сили.

— Тоді слухай уважно. Я почну з того, що навчу тебе основам культивації, і ми зробимо тобі меч, гідний твоєї рішучості. Але знай: ти повинна будеш повністю підкорятися моїм вказівкам.

— Так, учителю, — відповіла Лінь, схиляючи голову в знак пошани.

— Не називай мене так. Для тебе я буду просто… — він зробив паузу, немов обдумуючи своє рішення. — ...просто Старшим.

Вона знову кивнула, сповнена рішучості пройти шлях, який він їй запропонував.

Тіен Лун подивився на неї з невимовним змішанням почуттів. Вперше за сто тисяч років він знайшов ту, хто могла б довірити йому своє життя. І хоча його дух залишався нестабільним, він знав, що час, проведений із цією дівчиною, допоможе йому не лише відновити силу, а й, можливо, знайти новий сенс у своєму існуванні.

Так почався їхній рік навчання і випробувань — рік, що змінить обох назавжди.